На сороковий день за мамою свекруха не прийшла. За день до того зателефонувала і сказала, що погано почувається. Натомість ввечері здоровісінька постала на нашому порозі. Почала говорити про якийсь борг, і щоб я чимшвидше його повернула, оскільки я отримала спадок
Я заміжня двадцять років, але мої стосунки зі свекрухою з самого початку не були гладкими. Мама чоловіка мене зовсім не любила. Та я стояла на своєму, і робила все, лиш би її ставлення до мене змінилося. Навіть моя рідна мама інколи ревнувала, бо здавалося, що я таким чином хочу замінити її.
Моя мама, найкраща людина в світі. Я завжди казала їй не хвилюватися, я б ніколи цього не зробила.
Того дня в середині мене зруйнувався світ. Я не була готовою до її відходу в інший світ, все сталося так несподівано. Думки досі крутяться в моїй голові, адже мама у свої 65 років була сильною та здоровою жінкою. Боженька забрав її до себе, залишивши за собою неймовірну порожнечу.
Я була абсолютно спустошена. Ми тільки прийшли з церкви, де правилася служба з нагоди 40-го дня за мамою. Свекруха напередодні зателефонувала і сказала, щоб на неї не розраховувати, що вона погано себе почуває.
Та ближче вечора вона здорова-здоровіших постала на нашому порозі. Я ніколи не забуду, що вона зробила зі мною. Її поведінка була непростимою, я досі з нею не розмовляю. Я б не змогла цього зробити, це просто заплямувало б пам’ять про маму.
Не розумію, чим я це заслужила, але на мене накинулася свекруха. Вона згадала про якийсь борг, але я ніколи не просила у неї грошей, навіть не розуміла про що вона говорить.
Тоді вона сказала, щоб я не прикидалась ягням, оскільки гроші в мене точно є, я ж успадкувала статок від матері. Тому що у мами був невеликий бізнес: точка на базарі. Вони ще давно з татом започаткували цей бізнес, і можна сказати, що їм це йшло, оскільки мама була справжньою “торгашкою”.
Моя свекруха стверджує, що я їй винна, і вимагає хоча б частково сплачувати їй суму. А при можливості віддати всі 200 тисяч гривень.
Я їй сказала, що нічого такого не знаю, а вона продовжувала торочити своє. Потім я якось “втулилася” і запитала, чи знає вона, як мені важко після втрати матері, і що про гроші я зараз не думаю, до того ж спадок. І тоді вона відповіла мені в обличчя те, чого я не можу їй пробачити: “Мені байдуже, що твоя мама вже на небесах. Мені потрібно, щоб ти віддала те, що належить мені”.
Сказане тут же назавжди змінило образ моєї свекрухи. Досі я думала, що вона просто вважала, що я недостатньо хороша для її сина. Але потім я зрозуміла, що ситуація у сто разів гірша. Моя свекруха – фурія. Але вона ніби зрозуміла, що зайшла далеко…
Ми з чоловіком обговорювали те, що сталося. Він сказав не зважати, що це все сказане його мамою в пориві злості. А про гроші я тільки від чоловіка довідалася. Виявляється, коли ми брали в іпотеку квартиру, нам не хватало на перший внесок, і Ігор, навіть не кажучи нічого мені, позичив в своєї мами. Коли він хотів їй віддати гроші, та сказала, що вони не чужі люди, і кому їй ще давати, як не своїм дітям.
Хіба я неправильно вчинила, що з того часу не пробачила свою свекруху? Вона намагалася вибачитися, але я не можу забути, що вона тоді сказала…
Ось уже майже два роки. З того часу я її уникаю, онукам, звичайно, не забороняю, але я ніколи не буваю на сімейних застіллях, де вона є. І вона до нас теж не приходить. Вона завжди надсилає мені щось смачне або гарну прикрасу. Я відчуваю, що вона хоче помиритися.
Чи можу я пробачити їй непрощенне? Я не знаю що робити.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua