На стіл Рита навіть до чаю нічого не поставила – так мене кілька дні в тому зустріли у рідного сина, коли я зайшла провідати найрідніших мені людей, побачити онуків. Та це були лиш “квіточки”. Мене взяло зло, стало так прикро, що не передати! Я розвернулася й пішла, але ввечері зателефонувала Рита.
Мій син Денис одружився 11 років тому. Дружина його досить своєрідна жінка. Не можу сказати, що у нас погані стосунки, але й назвати їх добрими також не можу. Скоріше, вони між мною і невісткою нейтральні.
Мене, прямо скажу, це не влаштовувало. Син у мене один, і крім Дениса я більше нікого з рідні не маю. І мені здається, що людина, яка тепер живе з ним, могла б якось це враховувати. Та й взагалі, чому ми не можемо бути відкритими і добрими один до одного, якщо ми родичі?
Квартиру, в якій живе син із дружиною, куплено виключно за мої гроші. Справа в тому, що я раніше їздила в Барселону на роботу, на заробітки. За ці кошти і придбала Денису житло.
Але тільки не думайте, що я маю до нього якісь претензії. В цілому я навіть задоволена. Адже їхала я саме з такою метою – покращити Денису життя. Щоб він не платив за орендоване житло і щоб його шлюб від цього не залежав.
Тепер ось я подумую знову виїхати на кілька років. Заробити вже собі на ремонт, відкласти на старість. Хочу ще трохи грошей зібрати, поки здоров’я є і вік дозволяє. Не завадять так це точно.
Але перед тим, як поїхати, я б хотіла побути з сином і онуками, яких дуже люблю. Адже його юність і більшість молодості я провела не з ним. Навіть не побачила, як він ріс, що за люди його оточували, які у нього друзі.
Після мого приїзду він став жити у новій, придбаній квартирі. Окремо. А потім, через 2 роки, одружився. Тож моє бажання, гадаю, можна зрозуміти.
Більшість мам-свекрух мене зараз зрозуміють. Іноді хочеться просто прийти до своєї дитини у гості. Не важливо, скільки йому років. Тому я можу пройтися магазинами, потім приготувати щось смачне, домашнє. І принести йому. Звичайно ж, не йому одному, невістці і онукам теж, але, гадаю, ви мене розумієте.
Я не думаю, що сучасні дівчата люблять і вміють готувати. Максимум – салат якийсь, чи ще замовляють щось готове з доставки. принаймні, так мої переважно й харчуються: пельмені, піца, напівфабрикати. А я зроблю суп, корисний. Рагу, м’ясо посмажу – це ж зовсім інша справа.
Але ні, Рита категорично не бажає бачити мене в гостях. Хвилин 15 вона ще може посміхатися, зробити вигляд, що все добре. Але потім я ясно починаю бачити і розуміти, як вона чекає. кои я вже піду, і її навіть трясти іноді може!
Я вдаю, що всього цього не бачу, але ж бачу! Правда-правда. Зі звичайної, спокійної жінки невістка перетворюється на якусь грудку тривожності. Тож максимум, на що мене вистачає, – це передати гаряче їхній родині, запитати, чи все в них добре і йти взуватися. Сама не знаю, але так у нас вийшло, тільки уявіть, як мені такі взаємини.
Денис уникає і не любить про це говорити, ми з ним час від часу зустрічаємось у кафе. Там уже можу з ним «нормально» поспілкуватися. Не домашня обстановка, але все-таки краще ніж у присутності Рити. А до мене син ходити не любить зовсім, каже, що їздити далеко і взагалі, там його всі сусіди знають, щось розпитують, а він від цього втомився.
Тому я з усіх боків відчуваю, що не потрібна. Син, як і багато синів, вважає себе занадто дорослим. І для нашого спілкування, і для моїх страв. Невістка – та взагалі, як заведена якась. І що ж мені робити?
Кілька днів тому я знову заходила до сина в гості. Нічого особливого, просто у мене самої трапилася проблема: зникло світло у двох кімнатах.
Можна, звичайно, було б просто викликати майстра. Однак я вирішила, що це непоганий привід поспілкуватися із Денисом і його дружиною. Недовго, звичайно, зате вийде зайвий раз побачити кохану дитину. На жаль, син їхати зі мною не схотів, сказав, що у них справи і приїхати він зможе лише наступного дня.
Мене це все трохи засмутило і навіть розізлило, от я й кинула з гарячого фразу:
«Якщо я така вам усім непотрібна, то ви так і скажіть. Я тоді поїду, зароблю собі грошей і ми взагалі не з вами спілкуватимемося. І всім буде краще».
Вперше, мабуть, за весь час знайомства я побачила зацікавленість в очах своєї невістки. До цього вона просто сиділа на дивані з телефоном у руках і відчайдушно вдавала, що їй не байдуже на мою поломку. Тепер же вона була сама увага.
Тобто за фактом вона не перебивала мене чи сина. Але її вигляд говорив за неї. Я ще трохи повисловлювала їм і вирушила зла додому. Що там мене чекало? Телевізор, невеликий перекус і лежання на дивані в напівтемряві. Які ще варіанти у самотньої жінки?
Але я помилялася. Увечері мені зателефонувала Маргарита. Я знала її номер, він був у мене записаний, хоча раніше ми жодного разу не розмовляли по телефону. Лише у присутності сина і все.
Дружина мого сина говорила тихо, як я зрозуміла, Денис і діти вже спали і її ніхто не чув. Вона привіталася, ніби ми не бачилися того ж дня, сказала, що їй дуже сумно через те, що ми з сином не ладнаємо і взагалі, поводилася, ніби це не через неї ми з Денисом не знайшли спільної мови.
Ну, а потім, за кілька хвилин, Рита обережно почала розпитувати мене про поїздку. Коли я хочу вирушати, скільки часу збираюся пробути в Іспанії. Як я зрозуміла, її це питання серйозно зацікавило.
Але чому? Невже я їй настільки набридла, що тільки напередодні мого від’їзду невістка вирішила зі мною заговорити? Я ще сама нічого не спланувала!
Чи, може, вона сподівається, що я пересилатиму зароблене їм із сином? Ну, теж якось дивно. Вони вже дорослі, житло є, є робота.
Логічно, що мені немає сенсу чи бажання їх утримувати. Так у чому ж справа? Виявилося, це вона сама не проти виїхати, навіть зі мною! На моє запитання, а як же мій син і діти, як же їхній шлюб? Відповідь для мене виявилася вражаючою.
Їм потрібні гроші та чимала сума. На ще дві квартири, які вони хочуть здавати в оренду, а в майбутньому лишити дітям. Ідея насправді хороша. З дітьми допоможе мати Рити. Ми поговорили і я навіть почула, як її голос наприкінці став трохи м’якшим, ніж зазвичай.
Але! Питання залишається відкритим: чи варто мені їхати з невісткою до іншої країни? По-перше, я не думаю, що там ми зійдемося характерами. Одна річ, коли бачишся з людиною раз на кілька тижнів і хвилин на 10-15.
І зовсім інше, коли ви разом їдете на заробітки. Кредит, як я зрозуміла, вони не хочуть брати. А син не мільйонер, щоби просто дістати з кишені потрібну суму. Ось така дилема. І як вчинити правильно – не розумію. Буду вдячна за поради.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
