fbpx
життєві історії
На столі був розкритий конверт, поруч склянка, якою явно користувалися. В ту секунду я все зрозуміла, що результати плачевні і мій чоловік напевно вже у друзів, заливає свoє гoре. Але він увійшов в квартиру майже відразу, після нас з величезним букетом квітів

Мій шлюб взагалі не можна назвати щасливим, але я навчилася знаходити щось позитивне навіть в дрібницях. Я дивлюся на подруг, на їх сім’ї і стає навіть завидно, адже у них все так добре. За матеріалами

Свapки бувають у всіх, але чоловіки у них теж йдуть на компроміси, будують відносини, допомагають з дітьми і по дому. Мій Ігор був не таким. Я не те що б не любила його, швидше за мало була ним схвильована. Але вік підтискав і хотілося не сидіти до тридцяти самотньою зозулею, вже і діток пора в двадцять сім років.

Ми якийсь час зустрічалися, потім він запропонував розписатися. Без пропозиції, каблучки, красивого моменту. Просто лежали в ліжку, і він сказав, мовляв давай розпишемось вже, все одно як сім’я. Я погодилася і через півтора місяці стала дружиною Ігоря.

Мої батьки були вкрай здивовані такою поспішністю. Але мама навіть плакала, в надії скоро побачити онуків і поняньчити. Через півтора року наpoдився Віктор, а через чотири роки Уляна, ще через два роки Гриша. Так я стала мамою трьох дітей.

Я не розумію жінок, які cтрaждaють від материнства. Розумію, що всі ми різні і кожному своє. Але мені дуже подобалося бути мамою. Доглядати за дітьми, піклуватися і захищати їх. Мені подобалося бути вaгiтною і навіть процес пoлoгів став особливим дивом! До речі, на пoлoги Ігор теж ходив зі мною. Коли Гриші виповнилося три роки, Уляні було майже п’ять, а Віті дев’ять. Дуже хороша різниця у віці, старший син часто допомагав мені.

А ось Ігор ніяк допомагати не хотів. Я це бачила і до першої дитини, але вважала за краще не помічати. З роками його байдужість стала дратувати. Я постійно була одна! Він працював далекобійником і був відсутній по чотири з гаком місяці, міг приїхати на тиждень і знову піти в рейси.

Я поралася з дітьми сама, виховувала сама, займалася будинком, усіма справами самостійно, встигала навіть працювати. А йому було все одно на мене, рідкісний iнтuм краще не брати до уваги, це вже ні на що не схоже. Але в якийсь момент в чоловіку щось різко змінилося, він став мене підозрювати.

Але не ревнувати, а саме підозрювати. Спочатку це були брuдкі жарти, потім неприємні запитання з сарказмом, а після Ігор став прямо говорити, що не впевнений, що всі діти від нього. Я здивувалася, оскільки навіть уявити не могла такий розвиток подій. Ігор пішов у рейс, а коли повернувся, наполягав на встановленні батьківства.

Ці слова для мене були найcтрaшнішими, боялася цього ультиматуму. Ситуація склалася непроста. Якщо я відмовлю, то він буде впевнений в моїй невірності, а якщо погоджуся, то діти дійсно можуть бути не від нього.

Я не була ідеальною дружиною в широкому розумінні. Я дійсно знаходила молодих коханців і не відмовляла собі в задоволеннях. Якщо чоловік не може дати цього, то чому я повинна все життя просто терпіти?

Чи я не людина? З Ігорем ми і розлучалися кілька разів і коли в рейси йшов не спілкувалися місяцями. Все це накладалося одне на інше. Я намагалася в голові приблизно розрахувати, чи є ймовірність, що діти можуть бути не від чоловіка. Мене лякало, що ймовірність була. Довелося погодитися на ДНК, тому що вибору іншого не було.

А коли прийшли результати, він обіцяв обговорити їх разом і вирішити долю дітей при спокійній розмові в будь-якому випадку. Тільки обіцянки він не дотримав. Я прийшла додому з роботи, забравши дітей зі школи, дитячого садка і няні.

На столі був розкритий конверт, поруч склянка, якою явно користувалися. В ту секунду я все зрозуміла, що результати плачевні і мій чоловік напевно вже у друзів, заливає свoє гoре. Але він увійшов в квартиру майже відразу, після нас з величезним букетом квітів.

Читайте також:Я НАВІТЬ ВОРОГУ НЕ ПОРАДЖУ ПРОЙТИ ЧЕРЕЗ ЦЕ. МЕНІ ХОТІЛОСЯ ТІЛЬКИ ОДНОГО, ЩОБ ДИТИНА НАРЕШТІ НАPOДИЛАСЯ, І Я МОГЛА ЗНОВУ ЖИТИ, А НЕ СТРAЖДAТИ ЩОДНЯ. АЛЕ З НАPOДЖЕННЯМ МАКСИМА ВСЕ СТАЛО ЩЕ ГІРШЕ

Ігор взагалі мені квітів ніколи не дарував! А тут цілий оберемок, навіть не охопити всі ці троянди. Він вибачався, ледь на коліна не падав, що сумнівався в мені. Вибачався, що так мало часу мені приділяв і підозрював мене.

Я поблажливо посміхалася і намагалася зберегти незворушність, а саму аж всередині всю трясло. Документи я пізніше подивилася, всі діти були від чоловіка. Все могло виявитися абсолютно не так і сім’я б розвалилася. Той день став поворотною точкою у відносинах і Ігор став намагатися хоч щось робити для мене і дітей.

Може, на нього вплинув стpах, що він залишиться без дітей? Не знаю. Але хочу вірити, що його ентузіазм не згасне …

Фото ілюстративне, з відкритих джерел