fbpx

На своє 25-річчя я зібрала всіх друзів в ресторані, нам було весело, всі веселилися і думали лише про хороше. На заході сонця я вийшла на вулицю, подихати свіжим повітрям. І тут до мене раптово прив’язалася циганка. Я відмахувалася від неї. Тоді чорноока жінка тицьнула мені в руку якийсь згорток і пробурмотіла “Твоя дитина… Єдина…” І вона швидко кудись поділася, немов розчинилася у сутінках

На своє 25-річчя я зібрала всіх друзів в ресторані, нам було весело, всі веселилися і думали лише про хороше.

На заході сонця я вийшла на вулицю, подихати свіжим повітрям.

І тут до мене раптово прив’язалася циганка. Я відмахувалася від неї, сказала, що у мене свято і мені ніколи.
Тоді чорноока жінка тицьнула мені в руку якийсь згорток і пробурмотіла «Твоя дитина, твоя… єдина… дит…».

Повернути назад згорток я не встигла, бо вона швидко кудись поділася, немов розчинилася у сутінках.

Довелося покласти пакуночок в сумочку.

Вранці я розбирала подарунки і згадала про циганку. Відкрила згорток, на якому було написано: “Кальдарас Олексій”, вулиця така-то, такий-то номер, столиця».

Ім’я мені ні про що не говорило і, я вирішила поїхати туди, подивитися, що це за місце. Викликала таксі, назвала адресу, а коли прибула… За цією адресою знаходився дитячий будинок.

Я чомусь захотіла дізнатися про дитину, чиє ім’я було на листочку. Мені розповіли.

Циганський малюк 1,5 років, потрапив до дитячого будинку тиждень тому через хворобу матері. Здоровий, спокійний і активний, але його тут недолюблюють через походження. Стало цікаво, який цей хлопчик, чому його ім’я так різко опинилося у мене в мій день народження.

Сходила з завідуючою до дітей, побачила Олексія – милий, крихітний малюк з великими синіми очима.
З дитбудинку я поїхала засмучена, тому що не розуміла, чого від мене хотіла циганка і чому назвала хлопчика моєю дитиною.

Весь тиждень я губилася у здогадках, мені стало шкода маленького хлопчика з великими очима. Я не витримала і поїхала до нього, купила гостинців. В дитбудинку були раді таким гостям, пустили відразу. Я підійшла до малюка, почала діставати іграшки, переодягати його в новий одяг.

Малюк здивовано дивився на мене, а потім вимовив: «Мама» і обійняв своїми пухкими ручками.

Від дитини я йшла зі сльозами, але далеко не поїхала. На півдорозі розвернула машину, приїхала назад, пішла до завідуючої і після цього почала збирати документи на усиновлення. Забрала малюка через місяць, була щаслива і задоволена.

***

Через рік після цього проходила обстеження у відповідного спеціаліста. Там і дізналася, що дітей мати не зможу ніколи. Згадала, що сказала циганка про єдиний дитину. Ось такий подарунок з пророцтвом я отримала на свій день народження…

Безмежно люблю свого Льошу! Зараз я заміжня, у нас чудова родина.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page