На тітку Тетяну вже просто немає управи, і що з цим робити – просто не знаю. У мене ж за маму душа болить. Мама вже не молода далеко, і такі хвилювання, які їй забезпечує молодша сестра, їй аж ніяк не на користь. А все через цю квартиру!
Справа в тому, що у мами є молодша сестра, тітка Таня, їй 56 років. Ще на початку 90-х тітка вийшла заміж і поїхали жити за чоловіком в Грузію. З дитинства я знала, що у неї складний характер, але на відстані це не мало особливого значення, хоча, коли вона приїжджала в гості, то мама і бабуся часто засмучувалися, бо тітка була не стримана на емоції і слова.
До мене тітка Тетяна ставилася нормально, привозила подарунки, взагалі я її в дитинстві вважала другою мамою. Чоловік їй трапився дуже хороший і добрий. Дітей у них на жаль не було. Через 20 років тітка розлучилася з чоловіком з її ініціативи і повернулася до рідного міста.
Я на момент повернення тітки Тетяни була студенткою. Жити вона прийшла до нас, у квартиру, де жили я, мама і вітчим, у квартирі вітчима. Оселилася вона ніби тимчасово. У цей час ми з мамою обміняли стару квартиру на околиці на кращу в новобудові, робили ремонт потроху.
Спершу все було нормально. Але тітка завжди була невдоволена, почала поводитися грубо, могла кинути столові прилади, чіплялася до їжі, могла не розмовляти з нами по кілька днів, іноді плакала з якихось вигаданих причин. Не прибирала і не готувала.
Мама списувала на те, що тітка Таня ще не оговталася після розлучення. Мені доводилося особливо важко, бо я з нею жила в одній кімнаті. Почала помічати, що чіпає мої речі і документи, гроші. Було неприємно. Жила вона частково за наш рахунок, а також на гроші, які їй дав чоловік при розлученні, чоловік ще кілька років її утримував.
Тітка купувала на дорогі речі, вона говорила, що не розуміє нічого в наших грошах. Вона звикла витрачати гроші, коли жила з чоловіком, на право і наліво, тому часто купувала непотрібне, мала залежність від покупок.
Минув ще якийсь час, і я з тіткою Танею перестала взагалі знаходити спільну мову, між нами почалися конфлікти. Все вилилося в конфлікт між мною та нею, навіть скандал. Вона підвищувала на мене голос, говорила неприємні слова.
Тоді я сказала мамі, що так більше не можу жити, і тітка переселилася до нової квартири, в яку вона теж вкладала гроші, давала мамі на ремонт, загальна сума десь на той час була близько 70 тисяч гривень.
Я перестала спілкуватися з нею зовсім. І ось вже 7 років тітка живе у маминій квартирі, вона не пішла на роботу, тягла з цим, потім захворіла. Коли були перші ознаки недуги, і мама просила піти до спеціалістів – вона не йшла, все відкладала, а тепер вона не може ходити взагалі.
У своїх негараздах Тетяна звинувачує нас. Мама переживає, що тітка зовсім зляже. Оформляти групу тітка відмовляється, їхати на обстеження, лікуватися – теж. Каже, що сусіди побачать, що вона не може ходити і зловтішатимуться.
Вона часто маніпулює мамою, може наговорити телефоном всіляких речей, а потім відключити телефон, змушуючи маму їхати до неї. Іноді поводиться зовсім незрозуміло.
Почала говорити, що не хоче жити в цій квартирі, просить цю квартиру продати, мовляв, квартира ця, і купити іншу. Мама приїжджає постійно у сльозах від тітки, засмучена.
А я вже дуже стомилася на все це дивитися. Ми втрачаємо гроші, адже квартиру, в якій тітка всі ці роки живе. можна було здати в оренду. Та ще й емоційно тітка вимотує, особливо маму.
Вигнати мама її не може через сестринське почуття обов’язку і через те, що в 90-ті, тітка надсилала гроші і посилки. Я маму розумію, аде всьому є межа!
Але людина ніби власноруч котить себе все нижче й нижче. І нас за собою тягне. І я прошу поради: як поводитися з такою людиною нам, родичам? Буду рада будь-якій пораді, дякую усім заздалегідь!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
