На той час свекрусі, Ірині Василівні, було всього 46 років, і вона втретє стала мамою хлопчика, на вісім місяців раніше, ніж з’явився синочок у нас. Не знаю, що саме так на неї вплинуло, але нашого Матвійка, свого єдиного онука, вона зовсім не любила і не любить. Я вже навіть прийшла до такого рішення, що не буду навіть фото його показувати, не те що приїжджати до неї. Ну хіба так робиться, ні подарунка, ні доброго слова.
***
Справа в тому, що напевно з самого початку я своїй свекрусі не сподобалася, тільки правда мовчала вона і нічого не говорила.
Ми з чоловіком з’їхалися і Ірина Василівна стала показувати свій характер, що її не влаштовує, як я одягаюсь – сірою мишкою називала.
Що я не фарбуюся толком і сиджу весь час вдома або на роботі.
Так, їй саме це все не подобалося. Через два роки у нас з Євгеном з’явився синочок, ми з чоловіком були дуже щасливі, він навіть був присутній зі мною на цій події.
А Ірина Василівна знову і знову показувала свій характер який довів мене до нервового зриву, а Євген зовсім мовчав.
Перший раз я поїхала до батьків, але потім повернулася, правда в орендоване житло, Євген орендував, поки ми гостювали з сином у моїх батьків.
Потім вона стала приходити і говорити, яких продуктів вона б не хотіла бачити у мене в холодильнику.
Своєму онуку Ірина Василівна ніколи і нічого не дарувала, хоча це її єдиний онук. Часто відвідували думки, що може у неї післяпологова депресія, адже вона стала мамою другої дитини на вісім місяців раніше мене в свої 46 років.
А може лише тому що у неї троє хлопчиків і вона мріяла про внучку.
Вона мовчить, вже рік як не приїжджає і не дзвонить, тільки брудом поливати може. Я вирішила для себе, що онука вона більше взагалі не побачить.
Сподіваюся дане рішення буде вірним.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
