Мені ще на нашому з Романом весіллі його сестра Оксана дала зрозуміти, що я їй не подобаюсь.
В мене сильно тоді нові туфлі натерли ноги і мені був потрібен пластир, та коли я попросила Оксану, щоб мене виручила і збігала через дорогу в аптеку за ним, та вона на мене так глянула і з насмішкою сказала – буде зроблено.
Та я так і не дочекалась від неї тоді нічого.
З Романом ми пішли жити до нього, адже сестра вже тоді жила окремо в місті, де орендувала собі житло.
Сільське життя Оксану ніколи не приваблювало і вона завжди повторювала, що якщо і вийде заміж, то тільки за міського парубка, а не так, як її брат, за селючку.
Оксана завжди до нас приїжджала така вся зверхня і велична. Всі мали на ципочках біля неї бігати, бо бачте, пані з міста приїхала.
Та Оксані рідко коли можна було вгодити, то вона завжди мене чіплялась, що я не вмію в хаті сучасну обстановку створити, що в мене немає смаку і що я не вмію тримати порядку.
Не раз так було, що Оксана мене доводила до сліз і ніхто навіть за мене не заступився.
Та роки минали і все потроху змінювалось, я в дечому стала прислухатись до Оксани і навіть радилась з нею, коли купляла щось нове до хати чи робила ремонти.
І навіть мої друзі і знайомі почали мені робити компліменти, що я маю вишуканий смак.
На це Різдво Оксана з чоловіком і діточками також до нас приїхали, у нашому будинку в них є навіть своя кімната.
Дивлюсь і очам не вірю, невже Оксана не з пустими руками до нас приїхала, як зазвичай. Величезна сумка і ще три пакети. Думаю що ж там такого навезли наші гості дорогі, та не смію питати.
Та те, що я згодом побачила в тих пакетах, мене сильно засмутило. Оксана на свята робила порядки в шафах і всі непотрібні речі нам в село привезла.
А це білі светри зі свого чоловіка і червону сукню для мене. Та ще якесь там пальто, в яке ні я ні свекруха не вліземо. І ось питання, для чого весь цей непотріб потрібно було везти до нас?
Я ж зі свого боку такого не роблю. Хотіла б я побачити реакцію Оксани, якби я до неї свій старий одяг на свята замість гостинців привезла.
Та оскільки я в невістках, то моє діло мовчати, щоб не зчиняти зайвий раз бурі.
А у вас як із вашими родичами з міста? Чи привозять вони вам в село свій поношений одяг, і як ви на це реагуєте?
Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
