fbpx
життєві історії
На Великдень до нас прийшла мама Василя в гості. Ми довгий час сиділи за накритим столом, а ближче вечора коханому хтось зателефонував і він вийшов на балкон. Тоді Галина Ігорівна і підсіла до мене ближче, й стала натякати на тому, щоб я й не надіялась, що її син коли-небудь зробить мені пропозицію. А згодом на цю тему ми стали говорити й з моїми батьками

На Великдень до нас прийшла мама Василя в гості. Ми довгий час сиділи за накритим столом, а ближче вечора коханому хтось зателефонував і він вийшов на балкон. Тоді Галина Ігорівна і підсіла до мене ближче, й стала натякати на тому, щоб я й не надіялась, що її син коли-небудь зробить мені пропозицію. А згодом на цю тему ми стали говорити й з моїми батьками.

Я живу у цивільному шлюбі вже понад вісім років. Ще кілька років тому всі питання рідні про те, чому мій хлопець не робить мені пропозицію, або чому ми не думаємо про дитину, здавались мені смішними і навіть дратували мене, але зараз мені вже не до сміху.

Моя проблема в тому, що я не звертала на деякі нюанси наших стосунків жодної уваги, але зараз аналізуючи всі роки нашого життя я почала розуміти, що мої найкращі роки пройшли повз мене. А якщо точніше, то я їх витратила на чоловіка, який не хоче створювати сім’ю. Василь мільйон разів мені казав, що ми обов’язково узаконимо наші стосунки, коли настане час, але роки минали, а слушний момент так і не настав. Його найголовніша відмовка: “Нам треба стати на ноги, ми зараз не маємо грошей для того, щоб відгуляти весілля. Коли заробимо, тоді й розпишемося!

Я неодноразово говорила Василю, що мені не потрібне шикарне весілля та повна зала гостей. Досить буде, якщо ми підемо і розпишемося вдвох. Я йому казала, що мрію про просте жіноче щастя. Але мій хлопець мене не чує.

Мене свого часу неодноразово намагалися навчити батьки і казали, що він просто не збирається пов’язувати своє життя зі мною і не бачить мене матір’ю своїх дітей. Василю просто зі мною зручно.

Однак я не звертала уваги на всі їхні слова, бо була впевнена, що у нас із ним ще все попереду. Я не хотіла зациклюватись на штампі в паспорті, адже нам було так добре разом.

На Великдень до нас в гості завітала мама Василя, почала мене шкодувати, вона намагалася мені розплющити очі на мої стосунки з її сином. Якою ж я була тоді не мудрою, що нікого і нікого не слухала.

Наразі мені вже тридцять п’ять. Життєві питання дуже негативно позначилися на моїй зовнішності та підкосили мій загальний стан. Мій лікар переконує мене в тому, що мені більше не можна відкладати цікавий стан і що якщо мені вдасться стати мамою протягом двох наступних років, то я можу вважати, що “сіла в останній вагон”.

Я розповіла про це Василю, але він просто посміявся з мене і сказав, що нашим “людям в білих халатах” тільки гроші на думці, а не пацієнти. Василь каже, що всі мої страхи абсолютно безглузді, тому що в наш час жінки навіть п’ятдесят мамами стають.

Ще недавно, я прислухалася до слів свого хлопця, але зараз у мене на його ставлення до мене розплющились очі. У моїй душі росте відчай, тому що я чудово розумію, що настане день, коли він від мене піде до тієї дівчини, яка подарує йому дитину.

Я одного разу сказала Василю, що погоджуюся жити без штампу в паспорті, але хочу дитинку “для себе”. Але він мене почав відмовляти, а потім сказав, що піде від мене, якщо я надумаю стати мамою без його згоди. Василь мені сказав, що якщо я так вчиню, то більше ніколи його не побачу.

Як мені жити далі, адже в такому віці вже безглуздо шукати іншого чоловіка?

Фото ілюстративне