Моя свекруха вже більше двадцяти років живе і працює в Італії. Вона з чоловіком довго не прожила. Він був ще той гуляка. Сину, моєму чоловіку, було шістнадцять років, коли вона залишила його на бабусю, і полетіла підкорювати іншу країну.
Я коли вийшла за Артема заміж, то переїхала в їх двокімнатну квартиру. Валентина Степанівна нам особливо не допомагала, а ми і не просили.
Чоловік з другом відкрили невеличкий бізнес, я працювала і працюю вчителем англійської мови. Також підробляю репетиторством.
У нас з чоловіком ростуть два синочки, для яких ми й стараємось.
Свекруха могла інколи якісь сумки передати з продуктами, на свята переважно. Коли в онуків день народження, то пересилає трохи євро, щоб ті могли купити собі, що хочуть.
Цього року свекруха вперше за час від 24 лютого приїхала до України. Це було на вербну неділю, і ось на провідну вона планує повертатися в Італію.
Свекруха з шиком поклала нам на тумбу тисячу євро. Ми з чоловіком подякували за таку підмогу, і вирішили ці гроші сховати. Мало що нас чекає попереду. Пригодяться. Та й діти ростуть.
Валентина Степанівна сама запропонувала постелити їй на час перебування в кухні. В нас справді в квартирі велика і простора кухня. Там навіть поміщається диван-малютка, який розкладається. Ми часто приймаємо на ніч там гостей.
В гостьовій наша з Артемом кімната, а в дитячій – синів. Свекруха і справді нам не заважає. До того ж свекруха звикла прокидатися дуже рано.
На Великдень ми всі пішли з самого ранку до церкви, покропили кошички, і дома сіли за святковий стіл. Після обіду я вирішила приготувати щось цікавеньке, оскільки родина в нас велика, та й друзі частенько в гості заходять.
Свекрусі я сказала йти до онуків, що я сама все приготую, мені це лише в задоволення.
Я останнім часом не роблю, як колись, “тазик олів’є”. Приготувала багато чого, але не у невеликій кількості. Так, щоб посиділи, з’їли, я помила посуду, і чистота в холодильнику.
Все в мене було готове до приходу гостей. Але після обіду до чоловіка задзвонив кум, і запросив нас до себе. Живуть вони на сусідній вулиці, тому ми не довго вагаючись, зібралися та й пішли.
Були ми там годинки дві, не більше. Після, як справжні друзі і родичі, запросили їх до себе. Я ж знала, що в мене все готове, тільки з холодильника все на стіл покласти.
Та дома мене чекав сюрприз. Моя свекруха вирішила в честь свого приїзду і свята скликати всіх своїх подруг до нас.
Не буду вам описувати, який був мій стан, коли я зрозуміла, що пригощати друзів і рідних вже немає чим.
Я нічого прямо не говорила Валентині Степанівні, але вона якось догадалася по виразу мого обличчя. І каже мені.
– Я ж тобі тисячку євро дала, чи то не рахується?
Я вже сказала чоловіку, що більше не хочу від його мами і гривні. Кинула нам ці гроші, як псам, а тепер що, ми повинні бігати навшпиньках біля неї?
Але і це ще не найгірше. Ввечері я зайшла в “дамську кімнату”, а вона знаходиться біля кухні. І чую, моя свекруха к кимось розмовляє по телефону. Я не підслуховувала, але тут хочеш не хочеш, все чути.
В ході розмови я зрозуміла, що говорила вона з рідною сестрою, яка живе в селі. І в кінці каже вона їй. – Ой, ти не повіриш. Я в своїй квартирі не маю місця. Ольга мені на кухні постелила, уявляєш!
Так неприємно було це чути. Ну сама ж такий варіант запропонувала, а тепер жаліється, і хто винен в цій ситуації, правильно – невістка!
Я вже не дочекаюся, коли вона з чемоданами покину цю квартиру.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери