Моя свекруха вже більше двадцяти років живе і працює в Італії. Вона з чоловіком довго не прожила. Він був ще той гуляка. Сину, моєму чоловіку, було шістнадцять років, коли вона залишила його на бабусю, і полетіла підкорювати іншу країну.
Я коли вийшла за Артема заміж, то переїхала в їх двокімнатну квартиру. Валентина Степанівна нам особливо не допомагала, а ми і не просили.
Чоловік з другом відкрили невеличкий бізнес, я працювала і працюю вчителем англійської мови. Також підробляю репетиторством.
У нас з чоловіком ростуть два синочки, для яких ми й стараємось.
Свекруха могла інколи якісь сумки передати з продуктами, на свята переважно. Коли в онуків день народження, то пересилає трохи євро, щоб ті могли купити собі, що хочуть.
Цього року свекруха вперше за час від 24 лютого приїхала до України. Це було на вербну неділю, і ось на провідну вона планує повертатися в Італію.
Свекруха з шиком поклала нам на тумбу тисячу євро. Ми з чоловіком подякували за таку підмогу, і вирішили ці гроші сховати. Мало що нас чекає попереду. Пригодяться. Та й діти ростуть.
Валентина Степанівна сама запропонувала постелити їй на час перебування в кухні. В нас справді в квартирі велика і простора кухня. Там навіть поміщається диван-малютка, який розкладається. Ми часто приймаємо на ніч там гостей.
В гостьовій наша з Артемом кімната, а в дитячій – синів. Свекруха і справді нам не заважає. До того ж свекруха звикла прокидатися дуже рано.
На Великдень ми всі пішли з самого ранку до церкви, покропили кошички, і дома сіли за святковий стіл. Після обіду я вирішила приготувати щось цікавеньке, оскільки родина в нас велика, та й друзі частенько в гості заходять.
Свекрусі я сказала йти до онуків, що я сама все приготую, мені це лише в задоволення.
Я останнім часом не роблю, як колись, “тазик олів’є”. Приготувала багато чого, але не у невеликій кількості. Так, щоб посиділи, з’їли, я помила посуду, і чистота в холодильнику.
Все в мене було готове до приходу гостей. Але після обіду до чоловіка задзвонив кум, і запросив нас до себе. Живуть вони на сусідній вулиці, тому ми не довго вагаючись, зібралися та й пішли.
Були ми там годинки дві, не більше. Після, як справжні друзі і родичі, запросили їх до себе. Я ж знала, що в мене все готове, тільки з холодильника все на стіл покласти.
Та дома мене чекав сюрприз. Моя свекруха вирішила в честь свого приїзду і свята скликати всіх своїх подруг до нас.
Не буду вам описувати, який був мій стан, коли я зрозуміла, що пригощати друзів і рідних вже немає чим.
Я нічого прямо не говорила Валентині Степанівні, але вона якось догадалася по виразу мого обличчя. І каже мені.
– Я ж тобі тисячку євро дала, чи то не рахується?
Я вже сказала чоловіку, що більше не хочу від його мами і гривні. Кинула нам ці гроші, як псам, а тепер що, ми повинні бігати навшпиньках біля неї?
Але і це ще не найгірше. Ввечері я зайшла в “дамську кімнату”, а вона знаходиться біля кухні. І чую, моя свекруха к кимось розмовляє по телефону. Я не підслуховувала, але тут хочеш не хочеш, все чути.
В ході розмови я зрозуміла, що говорила вона з рідною сестрою, яка живе в селі. І в кінці каже вона їй. – Ой, ти не повіриш. Я в своїй квартирі не маю місця. Ольга мені на кухні постелила, уявляєш!
Так неприємно було це чути. Ну сама ж такий варіант запропонувала, а тепер жаліється, і хто винен в цій ситуації, правильно – невістка!
Я вже не дочекаюся, коли вона з чемоданами покину цю квартиру.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua