На весіллі Орися була неймовірною нареченою. Ірина, її найкраща подруга, навіть виду не подавала, що заздрить їхньому щастю. Згодом Василя підвищили по службі, але для цього потрібно було переїхати жити в те місто, де досі проживала подруга Орисі. Вони часто бачилися. Разом святкували усі свята. Та одного дня Орисі стало погано. Що тільки не робив Василь, та все було марно.
Орися та Ірина подруги з дитинства. Ходили в один клас та сиділи за однією партою. Вчителі навіть думали, що вони сестри. Адже Орися та Ірина були дуже схожі одна на одну. Світле волосся та сині очі. Від усмішок цих дівчат неможливо було встояти.
Орися та Ірина скрізь ходили разом. Робили домашні завдання, ходили в кіно, гуляти, до бібліотеки. Батьки дівчаток теж товаришували. Вони святкували разом всі свята. Влітку відпочивали один у одного на дачі. Дівчата любили їздити влітку до бабусі Ірини. Степанида Дем’янівна була дуже доброю та гостинною. Вона любила, коли дівчата бували в неї. Пекла їм смачні пиріжки і готувала різні ласощі. Часто вона говорила на них “Сестрички з однаковими кісками.”
Волосся у дівчаток було красиве. Довге, шовковисте, нижче за пояс. Дівчатка були схожі між собою. Вони любили довго крутитися біля дзеркала.
Школа швидко добігла кінця. Орися та Ірина вирішили вступати до різних університетів, тому їм довелося розлучитися на кілька років. Ірина хотіла лікувати людей, а Орися любила цифри більше за життя. Три роки вони вчилися нарізно, поки Орися не зібралася заміж.
Весілля зіграли на Батьківщині. Орися була дуже гарною нареченою. Ірина не могла нею намилуватися. Вона була дуже щасливою, що подрузі посміхнулася доля. Часом у неї було таке відчуття, що це її весілля, а не Орисі.
Після одруження чоловіка Орисі чекало підвищення по службі. Йому треба було переїхати до міста, де проходило навчання Ірини. Дівчина часто приходила до молодят у гості. Практично усі вихідні проводила з ними. Подруги були в розлуці три роки, а тепер надолужили цей час.
Орисі з чоловіком незабаром виділили квартиру. Життя здавалося прекрасним. Орисі довелося наступного навчального року перевестися на заочне відділення. Стало більше вільного часу, і вона вирішила піти працювати.
Роботу Орися знайшла швидко. Влаштувалася бухгалтером у велику компанію. Згодом Орися помітила, що вона погано почувається. Стала проходити обстеження. Ті у відповідь лише руками розводили. А Орисі ставало з кожним днем все гірше. Чоловік Василь працював у три зміни, щоб заробити та відвезти свою кохану дружину за кордон до хороших спеціалістів. Ірина дбала про подругу як могла.
Ходила з нею разом, доглядала, допомагала у всьому. В середині осені Орисі не стало. Василь не міг знайти місця. Ірина також сама на себе не була схожа. Вона весь час проливала сльози. Василь знайшов втіху у роботі. Він багато працював і просувався по службі. Ірина закінчила навчання та стала лікарем. Вона часто відвідувала Василя і одного вечора залишилася в нього. Через пів року Василь та Ірина розписалися.
На весільній урочистості були лише родичі. Ірина була на сьомому небі від щастя. Дуже схожа була на Орисю чотири роки тому. Незабаром Ірина подарувала чоловіку синочка, а потім і донечку.
Минали роки, а донька Ірини ставала схожою на подругу Орисю. Усі про це твердили. Свого часу Ірина з Орисею теж були схожі, тож ніхто нічого не підозрював.
Коли син вже ходив до школи до школи, у родині сталося непоправне. Батьки Ірини відійшли раптово у вічність. Через два місяці не стало і її бабусі.
У житті Ірини все пішло під укіс. Несподівано Василя звільнили з роботи. Ніхто не очікував на такий поворот подій. Василь не зміг витримати цього. Почав шукати втіху у чарці. У ті рідкісні хвилини, коли він був “нормальним”, Василь згадував, що має дружину і дітей. Але цей факт не зміг його висмикнути з “такого” життя.
Одного дня “веселий” Василь не повернувся додому – автівка. Ірина залишилася із двома дітьми на руках. Вона ніяк не могла повірити, що доля так з нею поводитися. За місяць до Ірини прийшли невідомі з якимись паперами і сказали, що Василь давно заклав їхню квартиру за борги. Жінка мала забрати дітей і з’їхати за три тижні. Як тільки Ірина не намагалася вмовити їх, але все безуспішно. Жінка зібрала дітей та повернулася на Батьківщину. Жила у квартирі батька та матері. Невдовзі знайшла нову роботу.
Незабаром чорна смуга знову повернулася до Ірини. Її син вирішив із друзями відзначити день народження на дачі. Цей рік став йому останнім… Врятувалися всі, крім сина Ірини. Лише дочка її тримала на “плаву”. Щодня Ірина дивилася на неї і бачила свою подругу Орисю. Її цей факт почав дратувати. Їй було нестерпно, що дочка – копія подруги. Між ними почали виникати часті “перепалки”. Одного разу вона навіть сказала:
“Це ти винна, що в моєму житті все так. Ти навіть мою дочку відібрала”.
Донька з подивом дивилася на маму.
Ти думала, що будеш у всьому краще за мене. А я до “жінки” ходила, а вона мені дещо для тебе дала, щоб з тобою все сталось, як і сталось. Тільки одного я не врахувала, що ти навіть звідти мені “віддасиш”. Йди звідси!
Дочка відразу зібрала речі і назавжди поїхала від матері. Виявилося, що вона була ще тою людиною…
Ірина залишилася жити сама. Вона ні з ким не спілкувалася. Виходила зрідка до парку, щоб нагодувати голубів. Вона досі сердиться на свою подругу Орисю, хоч та й ні в чому не винна.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
