– А ми з чоловіком за сім років шлюбу так і не ознайомили батьків! – розповідає тридцятирічна Христина. – Ну от так. Ось така у нас сім’я…
У Колі і Христі двоє дітей – дошкільнятя.
Живуть вони добре і начебто спростовують міф про те, що вибирати собі пару треба «в своєму колі». Микола зі самої простої сім’ї: тато – робітник, мати – водій трамвая. Але справа навіть не в професії.
Батьки Колі – люди прості і нехитрі. Кажуть то, що в голову прийде, в виразах не соромляться. Інтереси і мрії – найпростіші, межа бажань – купити шкіряний диван «в залу» і встановити джакузі. Книжок не читають, кіно не дивляться – хіба що серіали.
Син ріс як трава, вкладати щось у освіту батькам і в голову не приходило, а навіщо? Читання книг дитиною розцінювали як неробство. Дивно навіть, як Коля зміг вирости в такій сім’ї інтелектуалом і здобути вищу освіту…
Христя ж, навпаки, «професорська онука». Тато бізнесмен, мама – лікар. Батьки Христі – люди дуже вимогливі до себе і до оточуючих, багато чого досягли в житті, багато вкладали в дочку, але вибір дочки їх грунтовно розчарував.
На весілля батьки не з’явилися, заявивши дочці, що цей шлюб, мабуть, ненадовго.
Втім, зробили це не демонстративно, виїхавши в цей час за кордон ніби як «по роботі». У підготовці весілля, природно, теж не брали участь. Та й потім до молодих не лізли, а відсторонившись, спостерігали, що з усього цього вийде. Всупереч прогнозам, шлюб виявився довготривалим і досить вдалим. Молоді живуть, підтримують один одного, виховують дітей і про розлучення не думають.
Але пройшло вже вісім років, а батьки Колі і батьки Христі до цього часу не були офіційно представлені один одному і бачили один одного хіба що на фотографіях. Подруги дівчини здивовані – ну як так-то, мовляв!
– Ну от так! – знизує плечима Христя. – Не знайомі, не спілкуються і не горять бажанням… Ні ті, ні інші…
Спочатку дівчина ще робила спроби познайомити батьків – щоб все було «як у людей». Однак і ті, й інші вставали в позу і відмовлялися навідріз – мовляв, навіщо нам це потрібно, про що ми будемо з ними розмовляти? Ні вже! – І Христя відстала.
Та й простіше виявилося так – кожен чоловік спілкується в основному зі своїми батьками. Тільки на Новий рік чергово разом з дітьми заїжджають спочатку до одних, потім до інших, це вже традиція.
Дні народження дітей справляють по два дня – спочатку з однією парою баба-дідів, потім з іншого. Діти просто взяли таку ситуацію як належне і питань не задають – може бути, поки. На дні народження дорослих приходять, відповідно, батьки іменинника. Інші просто пишуть смс – вітаємо, мовляв, бажаємо всього найкращого.
Знайомі Христі і Миколи розділилися на два табори.
– Тюю, ну і що, подумаєш, проблема теж! – кажуть одні. – Біда яка, батьки не спілкуються! Так простіше навпаки для всіх! Головне, що подружжя щасливі разом. А інше – нісенітниця. Проблема з пальця висмоктана!
– Але як же так! – переживають інші. – Не можна ж такими бути! .. Адже восьмий рік! Адже онуки загальні! Адже родичі! Хоча б познайомитися треба обов’язково!
А як на ваш погляд – цілком звичайна ситуація, проблем дійсно немає? Або все-таки їх немає до пори до часу і так не можна? Зустрічали в житті такі випадки, коли клани навіть знайомитися не хочуть?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
