fbpx
життєві історії
На весілля доньки я подарував нареченим добротний будинок в передмісті. На торжестві була і колишня дружина Ліля, але я особливо з нею не спілкувався. Хоча подумки відзначив, що прийшла вона одна, без нового бойфренда. Вже в самому кінці до мене підійшла Богданка, і попросила відійти в сторону. Ми вийшли на терасу, де і продовжилась наша нелегка розмова

На весілля доньки я подарував нареченим добротний будинок в передмісті. На торжестві була і колишня дружина Ліля, але я особливо з нею не спілкувався. Хоча подумки відзначив, що прийшла вона одна, без нового бойфренда. Вже в самому кінці до мене підійшла Богданка, і попросила відійти в сторону. Ми вийшли на терасу, де і продовжилась наша нелегка розмова.

Я завжди помічав, що дружина мене ревнує. Її постійні аргументи завжди були безрезультативними, але це не заважало мені залишатися спокійним і не турбується з цього приводу, адже я ніколи навіть думки не мав піти наліво. Моя дружина мене влаштовувала і я Лілю справді любив. Ображало те, що незважаючи на мою турботу про неї, я назавжди залишився чоловіком, який ходить наліво.

Якось у розмові Ліля зізналася мені, що знайшла собі іншого, “наставивши мені роги”, тим самим “віддала” мені за ніби то мої походеньки. Подібна новина, звичайно, здивувала мене, вірити в таке я просто відмовлявся.

Трохи пізніше Ліля мені зізналася, що хоче прожити із цим чоловіком решту свого життя.

Сказала вона з таким натяком, що я ніби тепер можу водити додому своїх дам серця.

Незабаром Ліля почала збирати речі і повідомила, що дочка йде з нею. На той момент наша дитина вже була зовсім не маленькою, адже дочці було 16 років. Ліля сказала, що з дитиною я можу бачитися, коли забажаю. Проте з відходом своєї дитини я не погоджувався. Присівши до дочки, я переконав її залишитися зі мною, з рідним батьком, а не матір’ю, яка покидає сім’ю, і якимось чужим дядьком.

Звичайно, що наша Богданка погодилася. Та й вона сама не могла зрозуміти, що сталося з матір’ю. Такого чекати від неї ніхто не міг. Тому Ліля покинула наш будинок одна. Звичайно ж, що дочка провідувала свою рідну маму, вони підтримували контакт та разом відпочивали. Я бачив їхні світлини з відпочинку, мені справді здавалося, що вона без мене щаслива. А я якось жив ці 10 років, сам не розуміючи причини, чому зі мною так вчинили.

Але так вийшло, що менше року тому наша дочка вийшла заміж, нас звичайно теж покликали. Я зробив дітям королівський подарунок – власний будинок. А сам переїхав до нової квартири.

Але вже ближче до кінцівки заходу до мене підійшла Богданка з проханням вийти, щоб поговорити наодинці. Ми покинули банкетний зал, і вийшли на терасу.

Вона розповіла, що мама з недавнього часу живе одна. Той чоловік знайшов собі якусь молодшу. Богданка просила помиритись, хоч і розуміла провину своєї матері. Тепер вона разом із своїм чоловіком допомагає матері.

Богданка зізналася, що чоловікові така допомога не до душі, і запропонувала помиритись, забрати маму до себе.

Нічого не відповівши, я вийшов із автівки і поїхав до себе додому. Не чекав такого від рідної доньки. Вона повелася так само, як і її мати.

Через тиждень після весілля до мене приїхала донька та колишня дружина. Ліля вибачалася і признавалася в любові до мене, але я довгий час нічого не забув. Я думав про вчинок Лілі цілих 10 років, коли вона веселилася, а щоб опустити її на землю, відверто сказав, що така стара мені не потрібна.

Фото ілюстративне