У минулому році, студентка Ірина почала зустрічати з хлопцем Дімою. Спокійний, скромний, без п’яти хвилин лейтенант.

Після випуску з військового училища він хотів пройти до місця служби разом з молодою дружиною, яка, як це показують в кіно, допоможе у всьому.

– З глузду з’їхала? – мамин голос у телефонній трубці. – Будеш з ним все життя по містах їздити? Стільки можливостей! Сама розповідала, що за твоєю сусідкою Ганною власник клініки залицяється, у Лізки – директор магазину, квартира є, грошей море. А ти?

Іра ясно уявила, як мама презирливо скривилася і більше нічого чути про Діму не бажала. На тому Іра і вирішила, що не вийде за нього.

Потім в особисте життя Ірини якось непомітно появився однокурсник Сергій. Ні, нічого такого у них не було. Він був закоханий по-справжньому.

– Виходь за мене, – як-то дуже просто і буденно сказав він. Без золотої каблучки, квітів і шампанського. Тому що, крім стипендії та скромної зарплатні з двох місць роботи, розраховувати йому було нема на що.

Іра соромилася запитати, де його батьки і чому вони йому не допомагають. Одного разу вона випадково дізналася, що у нього тільки хвора мати і молодший братик. Тому всі зароблені гроші, Сергій відсилав родині.

– І що за життя у нас з тобою вийде? – сумно зітхнула Іра, – тільки й будемо працювати. В глибині душі вона розуміла, що Сергій надійний, що він не кине її у важку хвилину, як не кинув своїх рідних. Видно було, що хлопець хороший, але коли він почне достатньо заробляти?

У черговому телефонній розмові Ірина, розповіла мамі про те, як відмовила Сергію. Втім, передбачити реакцію мами було нескладно:

– Розумниця, дочко! Дивись у мене там, не пропади. І завжди зі мною радься, чуєш?

Пройшли місяці. Нещодавно фортуна повернулася до Іри. Вона подзвонила мамі з радісною звісткою:

– Мамочко, уявляєш, мені Антон пропозицію зробив!

– Антон – це хто? – обережно поцікавилася мама.

– Він у нас на останньому курсі, на платному вчиться. Батьки у нього якісь круті, він на хорошій машині їздить. І квартиру йому подарували на день народження. Тепер, каже, тільки господині в ній бракує.

– Ну нарешті то! – мама, здається, навіть розплакалася від щастя, – Ірочко, я ж не дарма берегла тебе від від всіх, дочекалася і ти свого щастя. Ти ж у мене красуня, розумниця! Навіть не думай, виходь за нього!

На весілля маму не покликали. Ну й добре, думала вона. Тим більше, немає у неї відповідної сукні і грошей на квиток. Головне, що Ірочка тепер буде багата і щаслива.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.