На відміну від Дмитра, Володю я кохала всім серцем. Я почала для нього робити такі речі, що сама була здивована. Я готувала, прибирала, прала його шкарпетки і не тільки. Я хотіла подарувати Володі сина, і прожити з ним довге та щасливе життя. Та в цей момент до мене “прилетів” бумеранг. Володя того дня не посоромився прийти додому, з вираженим запахом жіночих парфум. – Ми розбігаємось! В мене є інша!
Я ніколи не була обділена увагою чоловіків. Це почалося ще зі школи, коли я подобалася всім хлопчикам, а інші дівчата не могли зрозуміти, в чому справа. Довгий час я і сама не розуміла, адже не була дамою божественної краси. Звичайна дівчина, як і всі.
Хоча ні, що мене відрізняло, так це те, що я завжди ставила себе вище уваги чоловіків, на відміну від інших дівчат. Для мене це все було такою собі грою, в якій я дозволяю приділяти мені увагу, любити мене, доглядати за мною. Ну а коли прийде час і мені набридне черговий залицяльник, я просто піду без докорів сумління.
І знаєте, така позиція була найбільш вигідною. У мене ніколи не було нерозділеного кохання, не було розбитого серця, зате постійно вдома стояли букети з квітами, на всі свята і в звичайні дні я отримувала повно подарунків. Все було чудово. А й справді – для чого потрібні чоловіки? Для того, щоб робити жінок щасливими.
Ну а потім мені виповнилося 21, я вчилася в університеті, зустріла успішного бізнесмена, який на 15 років старший за мене. Дмитро робив все для того, щоб я була щасливою, та й дуже цікавий він був. Тому коли він запропонував стати його дружиною, я не відмовилася, погодилася. Чому б ні? Тим більше, що я знала, що він буде дарувати мені все, що я побажаю, здійснювати всі мої мрії. Я його не любила, мені просто було з ним цікаво.
А потім минуло шість років шлюбу, я зрозуміла, що Дмитро вже не такий, як раніше. І це його вічне бажання мені догодити мені стало виглядати, як боягузтво. Для мене він став звичайною ганчіркою. До того ж, я завжди боялася, що мене кинуть. Вирішила, краще піду сама. Подала на розлучення без пояснень.
Потім було кілька років вільного життя. Я знову ходила на побачення, знову отримувала увагу і подарунки, натомість дарувала посмішку і відчуття щастя.
На роботі познайомилася з чоловіком на ім’я Володя. Навіть не думала, що мене знову хтось зможе зацікавити з такою ж силою, як і Дмитро. Володя теж виконував всі мої бажання, дарував подарунки, а ще в ньому було щось, що тягнуло мене до нього як магніт. Після року зустрічей я погодилася стати його дружиною. І хто б міг подумати, що я, стримана жінка, яка ніколи нічого не відчуває до чоловіків, полюблю.
Мало того, я стала справжньою домогосподаркою. Я ходила на роботу, готувала їжу, прала його шкарпетки і не тільки, прибирала в будинку, влаштовувала романтичні вечори. Мені хотілося про нього піклуватися, робити все, щоб йому було затишно і добре. Я не могла повірити, що я це роблю. Але виявилося, що дарувати емоції самій набагато приємніше, ніж отримувати.
Минали роки і якщо в шлюбі з Дмитром я чекала, коли його кину, то в шлюбі з Володимиром я мало не розчинялася. Я почала хотіти мати з ним дітей і прожити разом довге та щасливе життя. Хотіла забратися з ним на найвищу точку світу і там насолоджуватися одне одним, хотіла подарувати йому сина і бути його вічною музою. Мабуть, це і була справжня любов. Але ось невдача – повернувся бумеранг.
Я помітила, що з Володимиром щось не те. Постійно пропадав на роботі, нервовий, не хотів зі мною проводити час. Але я не як інші жінки стала його пиляти. Я мовчала. А потім Володя просто прийшов з роботи, від нього запах жіночих парфумів і з посмішкою видав мені, що я йому набридла, у нього є інша. Та й він подав на розлучення. В той момент я розчинилася на мільйони шматочків. Мені зробили так, як раніше робила я.
Такого від життя я не очікувала.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
