fbpx
життєві історії
На відстані – не сім’я? Чи можливо зберегти почуття на відстані? Особисто я вважаю, що так, але тільки дуже нетривалий час. А ось зберегти шлюб на відстані і зовсім не реально!

Чи можливо зберегти почуття на відстані? Особисто я вважаю, що так, але тільки дуже нетривалий час. А ось зберегти шлюб на відстані і зовсім не реально.

Я не кажу про випадки, коли чоловіки змушені їздити на роботу вахтами, там все більш-менш зрозуміло: відпрацював і приїхав, а у моєї героїні дещо інший випадок.

– Знайомі ми, як це буває, в роки навчання, – каже Віталіна, або Віта, як називають її рідні та друзі, – я місцева, а він з іншого міста. У Максима на батьківщині у батька свій невеликий бізнес, у мене тут батьки і житло.

Житло дівчині дісталося у спадок, через три місяці після отримання диплома відбулася і скромне весілля. Максим і Віта влаштувалися працювати, почали облаштовувати побут.

– Відносини у нас були хорошими, – згадує Віта, – і з моїми родичами Максим порозумівся. Його батьки приїжджали тільки один раз: на весілля. Вони, звичайно, звали нас до себе. Але у Максима ще 2 молодші сестри та й з житлом там все було дуже невизначено.

Та й то сказати, хто поїде, тим більше, маючи свою квартиру і роботу. У пари були плани на спільне життя: закуповувалися потихеньку матеріали для ремонту в квартирі, збирали гроші на свій автомобіль, мріяли про літній відпочинок.

– Як раз і відпочинемо вчасно, – говорив Максим дружині, коли дізнався про вагітність Віти, – потім народиться дитина, коли ще вдасться.

Подружжя були раді майбутньому поповненню сімейства, щосили готувалися стати бабусею і дідом батьки дівчини, привіти і побажання здоров’я летіли і від батьків хлопця. Але відпочити на морі сім’ї не вдалося.

– В початку червня, – згадує Віта, – якраз термін був вже 4 місяці, подзвонила Максиму мама. Виявилося, що його батько потрапив до лікарні через необережність за кермом. Нічого небезпечного не було, на щастя, але лежати і відновлюватися доводилося дуже довго, природно, мені всієї повноти картини не повідомляли, але справами бізнесу займатися було нікому.

– Ти ж знаєш, – говорила Максиму мама по телефону, – я не тямлю нічого, мене провести навколо пальця – простіше простого. А нагляд потрібен щодня. Подумай, на що лікувати батька і піднімати двох твоїх сестер, якщо все розвалиться?

Мама Максима була типова домогосподарка: сіла будинку відразу після народження сина, а дві доньки народилися пізніше, з різницею в 5 років. Свекор від дружини подвигів на трудовому фронті не вимагав, на життя вистачало. Свекруха займалася будинком, дітьми, собою. Ходила в салони, зустрічалася з подругами, в справи чоловіка не лізла. Словом типова сім’я, де тато розумний, а мама красива. Сестрам Максима на момент описуваних подій було 14 і 9 років.

– Мені треба їхати, – сказав чоловік, – я ж не можу все так залишити. Я встигну, думаю, що батько за цей час цілком одужає.

– Я була в шоці, – каже Віта, – довелося ж чоловікові звільнятися з роботи. Як жити? Мені ж зовсім скоро в декрет, гаразд, батьки мої поруч, підтримають, а далі як?

Максим запевнив дружину, що раз він буде займатися справами батька, то без копійки дружина не залишиться, а роботу він знайде, як тільки повернеться. Подружжя часто зідзвонювалися по відеозв’язку. Віта кидала чоловіку фото зростаючого живота, дрібничок, які набувала для майбутнього малюка, Максим слав поцілунки і привіти.

– Ну раз така ситуація, – говорила Віті мама, – може тобі варто поїхати і пожити у нього там? Ти в декреті, мені, звичайно, страшно думати, як ти народжувати будеш так далеко від нас, але і це не справа: ти тут, він там, у тебе кожен день море сліз.

Віта звернулася до чоловіка з цією пропозицією, визнавши правоту мами.

– Розумієш, – відповів Максим, – тут все не дуже добре. Як тато залишив справи, так все і почало руйнуватися. Грошей не вистачає катастрофічно. Ну де ми з тобою і дитиною будемо жити? У трійці з батьками? Я приїду, не переживай, обов’язково приїду.

Народжувала Віта, як розумієте, одна. Максим дзвонив, казав, що щасливий тим, що у нього народився син, що приїде через тиждень-два. Привіти і найкращі побажання слали його батьки.

– Я ревіла в три струмки, – каже Віта, – всіх дівчаток зустрічають з лікарні чоловіки, а мене тато. І погляди такі співчутливі, прямо явно читається: бідна покинув чоловік.

– Давай до нас, – сказала мама, коли їхали на машині з лікарні, – невідомо, коли твій чоловік повернеться, а поки ти одна будеш з малюком? Не набігаюсь я до тебе допомагати та й нема чого там сидіти, тільки засмучуватися.

– Мій маленький, – зворушувався Максим по скайпу, – синулька. Ні, малюк, я зараз не зможу вирватися. Ну одним же вдень не обернуся, а тут такі справи, що потрібно щодня все розрулювати. Я грошей вишлю, а приїду, як батько хоча б зможе сам на машині пересуватися.

Грошей Максим вислав.

– Бізнесмен, – висловився батько, втримавшись.

Влітку цього року, коли маленькому Семену було 8 місяців, після чергової обіцянки Максима приїхати ось-ось і надісланих пару гривень, жінка не витримала і сказала чоловікові, що подає на розлучення.

– Ось тоді вже, – каже Віталіна, – хто тільки не подзвонив мені. І мама Максима, і батько. Звинувачували в аморальності, в тому, що я не витримала випробувань розлукою.

– А як же наші бабусі роками чоловіків з фронту чекали, – дорікнув невістку батько чоловіка, – а ти кілька місяців почекати не змогла? Син виконує обов’язок перед своєю сім’єю, ти ж повинна зрозуміти.

– А я хто? – не розуміє Віта, – а Семен хто? Ми не сім’я Максима? І зараз не війна, і є літаки, а чоловік, якого рік немає вдома це як? Жодного разу вживу дитини не бачив, що за батько? За рік він надіслав дружині пару гривень?

Мама Максима дорікнула Віту в легковажності, мовляв, тій погуляти просто захотілося, поки її син далеко. А яке легковажність? Віта так і живе з дитиною у батьків, зараз вона отримує невелику допомогу, потім планує здати свою квартиру і жити в декреті на ці гроші, щоб вже зовсім не сидіти на батьківській шиї.

– Розвели, – сказала вона мені недавно, – заочно розвели, на суд Максим теж не зміг прилетіти. На аліменти я подала, але що з того? Офіційно колишній чоловік ніде не працює. Витрясут з нього щось пристави, чи ні – не знаю.

Не так давно Віта зустріла на вулиці їх спільного з Максимом одного друга, той теж дорікнув дівчину в тому, що вона кинула Макса, не витримала випробування розлукою, не ввійшла в стан, опустила руки.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook