Живемо з чоловіком вже кілька років і весь цей час стосунки з його сім’єю (батьками та сестрою) відсутні у принципі.
Живемо в одному місті, він з ними спілкується іноді, але рідко. Батьків відвідує в середньому раз на місяць, а із сестрою тільки у свята бачиться — два-три рази на рік.
Батьки його одразу так відповіли, що мене для них немає.
На всі дні народження та сімейні свята — чоловіка завжди кликали без мене, тоді як його сестру — з її чоловіком та дитиною, як і належить у таких випадках. Не злюбили вони мене мабуть тому, що в мене дитина від іншого чоловіка та їхній син став для неї батьком.
Вони були обурені тим, що їхній син виховуватиме чужу дитину і зробили все, щоб з нами ніяк не перетинатися.
Дитину вони бачили один раз та й то випадково. До того ж, всі вони живуть за правилами, «як треба», що люди скажуть і так далі.
Зрозуміло, що ніколи не будуть мене любити і краще все залишити як є.
Але іноді образа підходить, просто сил немає. Ну гаразд батьки, старі люди.
Але сестра його, наша ровесниця теж, вона чому мене не злюбила настільки, що робить все, щоб мене не дай бог випадково не зустріти?
Жодних непорозумінь з нею не було і бути не могло, у неї своє життя.
Невже не можна хоча б із відчиливості прийняти запрошення у гості раз на 5 років?
Фото ілюстративне з вільних джерел.
