На виписку за мною і дитинкою приїхав тільки чоловік. Я цього очікувала, оскільки моя мама живе в іншій області, а свекруха прихворіла. Ще по дорозі Євген посміхаючись натякнув мені, що дома на нас чекають гості. Я не дуже цій новині зраділа, але нехай там, що вже поробиш. На порозі квартири я зустріла Захара. Йому дев’ятнадцять років, і він брат мого чоловіка. Ви знаєте, всяке буває, але таку наглість бачу вперше.
Недавно з’явилася на світ моя маленька донечка, яку ми з чоловіком назвали – Єва. Я не змогла з цим впоратись сама, тому “розрізали”. Вранці сильно боліло внизу живота.
Коли мене виписали, Євген, чоловік, по дорозі сказав, що у нас гості, але не сказав, хто саме. Мені це відразу не сподобалося, тому що я ледве стояла, ще й накривати столи я не могла.
Двері відчиняються, і я бачу молодшого брата мого чоловіка. Захару уже 19 років. Коли ми з чоловіком тільки зустрічалися, він одразу мені не сподобався. Батьки давали йому все, що він захоче.
Я привіталася, Захар також. Після цього замкнувся в кімнаті і не виходив звідти весь день. Євген сказав, що він залишиться у нас ненадовго. Я вирішила, що потерплю.
Ніч минула важко. Єва прокидалася кожні 20 хвилин. На ранок їй все-таки вдалося трохи поспати, але тільки не мені.
Заходить вранці Захар в кімнату і вимагає, щоб я зробила йому сніданок. Я пояснила, що ходити мені важко, та й “хлопчик” він вже дорослий. Посмажити яйця на сковорідці повинен вже вміти.
Через пів години знову заходить і вимагає кави. Я не витримала цього нахабства і попросила його вийти з моєї кімнати. Захар сказав, що все розповість братові. Але мені було все одно.
Єва від його гуркоту часто прокидалася і плакала. Мені довелося її заспокоювати кожен раз, коли цей нахаба заходив до мене в кімнату через дрібниці.
Раптом мені дзвонить його мати і вимагає, щоб я ставилася до її “дитини” більш уважно. Я “попросила її піти” куди потрібно і продовжила спати.
Через годину вирішила встати з ліжка. Живіт тягнуло… Я не могла навіть ходити.
Раптом чую, як Захар говорить по телефону, ображаючи мене і мою дитину. Я не витримала, зібрала його речі і відправила його в готель, сказавши, що жити він у нас не буде.
Увечері довелося вислуховувати докори Євгена. Я розповіла йому всю ситуацію, на що він просто похитав головою і вийшов з квартири.
Його не було вдома всю ніч. На ранок він появився з вибаченнями і сказав, що відправив брата знову до матері.
Я була рада цій новині. Зараз моя Єва спить міцно у нас в кімнаті і практично не прокидається. Я ж прибираю весь цей мотлох, який встиг наробити Захар.
А у вас бували схожі ситуації з родичами? Чи це тільки нам так “пощастило”?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
