Мені скоро виповниться 33 роки, є син. Із чоловіком ми ще офіційно не розлучилися, але дуже давно живемо окремо.
Переїжджаю я до іншого міста. Ніякого особистого життя, бо мала дитина. І все закрутилося з того, що почала я робити ремонт у квартирі. Одного дня зустрічаю поглядом хлопця, який працює у будівельному магазині. Те, як він дивився на мене, одразу щось перевернуло в моїй душі. З такою зухвалістю і викликом на мене давно не дивилися.
Так триволо якийсь час. Я бачила інтерес Вадима, але він не робив зустрічних кроків. Зрештою, написала я йому сама, почалося наше спілкування. Вадим виявився молодшим на 6 років. Запросив на вечерю, заїхав за мною. Все було просто ідеально, я вже забула, як це все відбувається і тут така романтика. Він завжди влаштовував незвичайні побачення, нам було дуже круто разом, ми постійно сміялися, жартували.
Так минуло півроку, а потім я дізналася, що у Вадима є родина. Спочатку на заставці телефону у Вадима виникли дружина і син. Він сказав, що йому приємно бачити тільки сина, а фото він не міняє, щоб не викликати зайвої підозри Вікторії, адже це вона встановила заставку.
Потім почалися дзвінки мені з невідомого номера, протягом тижня і майже цілодобово, потім одного дня він прийшов поговорити і показав мені свідоцтво про шлюб. Розповів, що коли мене зустрів, то пішов від дружини, а не сказав мені тому, що переживав, що я перестану з ним спілкуватися. Але оскільки Вікторія при надії і їй дуже скоро народжувати, вона наполягає на його повернення і присутності.
Словом, Вадим повертається до дружини і сина, а я неймовірно сумую.
Ми не спілкувалися тижнів зо два, а потім знову почали. Але це вже зустрічі іншого формату. Його дружина дуже його любить, відстежує кожен крок, тисячі дзвінків, повідомлень. Я її навіть розумію, від таких чоловіків треба тікати, я знаю багатьох чоловіків, щоб порівняти і зрозуміти, що Вадим інший зовсім, кращий за багатьох.
Вже минуло 9 місяців, і я сама написала йому, що треба ставити крапку. Але я розумію, що якщо Вадим прийде, то я знову розтану. І син мій до нього вже звик, а це мені дуже не подобається, адже з усього зрозуміло, що разом нам не бути. Зараз почала спілкуватися з іншим хлопцем, але відчуваю, що нічого з цього не вийде.
Я знаю, що люблю Вадима, та й він мене, мабуть. Просто не знайшли моменту у цьому зізнатися. Або я розчинилася у своїх ілюзіях.
Пишу свою сповідь, щоб подивитися на те, що відбувається чужими очима, почути поради, а не осуд, і зрозуміти, як бути далі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
