На жаль чи на щастя, але ми зі свекрухою спілкуємося вкрай рідко! Хіба що на великі свята – рази три-чотири на рік. Хоча живемо поруч. Ну, ось так. Не сварилися, відносини рівні і ввічливі. Просто вона якось не горить бажанням.
Навіть коли у нас народилася дочка чотири роки тому, її єдина онука, нічого особливо не змінилося. Крім того, що зустрічатися стали ще рідше – під приводом того, що “у нас же маленька дитина”, нас більше в гості не кличуть, та й до нас приїжджають неохоче.
Можливо, не любить вона маленьких дітей, не вміє з ними спілкуватися. Не хоче, врешті-решт, має на це повне право. Живе своїм життям, то її справа.
У мене, словом, до неї ніяких претензій, лише прикро трохи. Претензії, як з’ясувалося, якраз не у нас. А у свекрухи!
Святкували ми тут недавно день народження дочки. Звичайно, покликали родичів – маму чоловіка, моїх батьків, були ще подруги мої з дітьми…
Треба сказати, дочка дуже любить моїх батьків, і вони її просто обожнюють. Ну ось, хтось візьми і запитай за столом у дитини – а як, мовляв, твоїх бабусь звуть? А вона:
– У мене одна бабуся, бабуся Настя! І дід Ваня.
Ну, гості, зрозуміло, здивувалися дуже:
– Ну як же, мила, а бабуся Рая? Вона ж теж твоя бабуся!
А дочка
– Ні, вона не бабуся! Вона просто тьотя…
Спробували зам’яти, перевели розмову…
Але свекруха все на вус намотала, і наступного ранку дзвонить з претензіями. Уявляєте? Вона від нас такого, виявляється, не очікувала – того, що дитина не визнає бабусю! Ми ж ще винні! По-перше, дитину не навчили, що у неї друга бабуся є, а по-друге, ще й принизили її, бачте, на святі при всіх…
Але це правда не навмисне було. Я дочку точно такому не вчила, навіть в голову не могло прийти, що вона таке видасть.
Звичайно, свекруха образилася, і має право. Але знаєте, я навіть заперечувати не буду – я навіть рада. Мої батьки вкладають у дитину всю душу, а мама чоловіка ні. І з якого дива дочка повинна до них ставитися однаково? Розповідати дитині казки, що у неї, взагалі-то, дві бабусі, які її дуже люблять? Дитина не сліпа, вона сама бачить ставлення і однієї, і іншої.
Кажуть, дітей не обдуриш. Тому “піарити” бабусю, яка приходить до внучки раз на рік і дарує на день народження киндерсюрприз, я просто не бачу сенсу. Навіщо ця неправда? Невже я повинна докладати зусиль, якось зводити їх, при тому, що нікому це не потрібно, і свекрусі в першу чергу, працювати над їхніми відносинами? Навіщо?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
