fbpx
життєві історії
На зустрічі випускників я спершу підсіла до “дівчат”, але пробувши з ними пів годинки, зрозуміла, що тема дітей, підгузок, прикорму, і адаптації у садочку, мені геть не цікава. Можливо тому, що з чоловіком діток у нас поки немає, але я не про це. Повеселившись на славу, ми всі стали прощатися, але один з однокласників, Дмитро, став натякати, що хоче відвести мене додому

На зустрічі випускників я спершу підсіла до “дівчат”, але пробувши з ними пів годинки, зрозуміла, що тема дітей, підгузок, прикорму, і адаптації у садочку, мені геть не цікава. Можливо тому, що з чоловіком діток у нас поки немає, але я не про це. Повеселившись на славу, ми всі стали прощатися, але один з однокласників, Дмитро, став натякати, що хоче відвести мене додому.

Відразу обмовлюся, що я маю багато чоловіків друзів. І незважаючи на це, у нас із чоловіком ніколи не буває конфліктів. А чого б їм бути? По-перше, тому що ми довіряємо один одному і ми віримо, дружба між чоловіком і жінкою існує. Чому ні? Не обов’язково до когось відчувати симпатію. Те саме стосується і чоловіка — у нього є подруги дитинства, та й із роботи з колегами жіночої статі він у відмінних стосунках і я цілком нормально це сприймаю.

Та й почуття ревнощів немає ні в мене, ні в Максима. Дякувати Богу, нам це не заважає. Пару місяців тому у нас у школі була зустріч із випускниками. Зі своїми однокласниками я не бачилася близько 15 років і було дуже цікаво дізнатися, хто чого в житті досяг і чим займається. Тому з радістю пішла на це свято.

Вечір виявився досить веселим. Ми танцювали, брали участь у конкурсах, співали. Здебільшого на зустріч прийшли однокласниці і весь вечір обговорювали дітей, як вони зробили перший крок, які підгузки вони використали, та й хвалилися, хто за кого заміж вийшов, наскільки вдало. У нас із чоловіком дітей немає, та й взагалі дана тема мені не дуже цікава.

Тому я більше провела вечір у чоловічій компанії. Ну а коли вже збиралася добиратися додому, один із однокласників, на ім’я Дмитро, запропонував мене відвезти. Я й подумала, чому б і ні. Бо стояти ще на зупинці пів години не було бажання.

Поки ми їхали, Дмитро багато розповідав про своє життя. Але найбільше він скаржився на те, що він самотній, що немає жіночої руки в будинку і що хорошу жінку в наш час знайти дуже важко. Що я могла йому сказати у відповідь? Кивала просто головою. Коли він запитав, я розповіла про свою роботу небагато, а потім уже ми й доїхали до мого дому. Дмитро взяв мій номер, а я його. Мовляв, на випадок, якщо потрібна буде якась допомога.

Через тиждень Дмитро набрав мене по телефону і запросив посидіти в кафе, випити кави. Я погодилася – він же однокласник та й чоловік був не проти.

І знову Дмитро все твердив мені про те, що він у пошуках жінки. Я навіть задумалася, може він хоче, щоб я його з ким небудь познайомила. Так ми ходили з ним на зустріч кілька разів, а на черговий з них він подарував мені букет квітів. І тут до мене дійшло, гарбузова голова, Дмитро натякав, щоб зустрічатися зі мною. А я з переляку не сказала, що заміжня, та й він не питав. Одним словом, треба відразу ж чоловікові говорити про свій статус, щоб не було таких незручних моментів.

Фото ілюстративне