Над подарунком для улюбленої і єдиної онучки я думаю вже давно. Хочеться бути максимально корисною, і купити Євуні те, що їй найбільше треба і чим вона буде задоволена. Саме тому я й вирішила зателефонувати невістці, і проконсультуватися в цьому плані. Я ж не думала, що все саме так вирішиться
29 березня у нашій сім’ї велике свято – моїй єдиній і улюбленій онучці Єві виповниться чотири роки. Я вже, чесно скажу, давно думаю, що ж такого цікавого подарувати іменинниці, але все ж хочеться бути максимально корисною, і купити Євуні те, що їй найбільше треба і чим вона буде задоволена.
Відразу ж скажу, в грошах затримки немає. Дякувати Богу, мені завжди з молодості йшло все в руку. Мені цього року 55 виповниться, але про пенсію я й не думаю, поки сили є, я працюю, щоб в старості не бідувати.
Чоловіка два роки тому не стало. Він був лікарем, якого дуже поважали. Я ж вдома навіть декрет не досиділа. Свого Петрика я залишила на бабусю і чкурнула з головою в роботу.
Спершу я торгувала на базарі, під відкритим небом. Згодом доробилася до торгового центру. А зараз я власниця магазинчику з ритуальними послугами. Саме приміщення знаходиться поруч з моїм будинком, тому дуже все зручно налаштовано.
Тому, ще раз наголошу, з фінансової точки зору у мене все добре.
І ось, щоб не думати і не гадати з подарунком для улюбленої онучки, я вирішила прямо зателефонувати Лілі і спитати, що подарувати іменинниці. Тільки та мене сильно здивувала, оскільки не задумуючись сказала, щоб я нічого не видумувала, і поклала пристойну суму в конверт, і це буде найкраще моє рішення.
І все б то добре було, але який толк чотирирічній дитині з тих папірчиків у конверті?
Я розумію, що мій син і невістка живуть не на широку ногу. Але хто їм в цьому винен? Ні, не подумайте, що я дітям не допомагаю. Син коли женився, я допомогла їм з першим внеском на квартиру, яку вони брали в іпотеку. А згодом, коли в сина були перебої з роботою, я навіть платила сама за цю квартиру.
Я не раз казала Лілі, щоб йшла на роботу, а не сиділа з Євою. Вона вже не маленька, до того ж, її мама ніде не працює, і могла б дитиною сидіти. Але ж ні, ніхто не хоче лишнє на свої плечі брати.
Невістка сидить дома і бурчить мені при першій можливості, що Петро дуже мало заробляє, і їм ні на що не вистачає.
Я вже замучилась їй пояснювати, що чоловік не зобов’язаний тягнути все на собі, щоб вона також за голову бралася.
Мій Петро справді не вдався, ні в мене, ні в чоловіка. Якийсь він “гнилий” трохи в нас. Хоча свого часу й закінчив університет. Я пропонувала йому якийсь бізнес відкрити, але він каже, що не вийде в нього. Йому краще на “дядю” працювати. Ну, це його життя, я ж не можу його заставляти.
Я ж прекрасно розумію, що Ліля за мої подаровані гроші позакриває свої фінансові “дірки”. Я ж хочу подарувати подарунок, який буде корисним для онучки, і щоб вона, наприклад, якщо буде гратися тією іграшкою, буде згадувати того, хто їй це подарував.
Приємно буде і мені і онучці.
Навіть не знаю що робити. З одного боку розумію, що якщо не принесу “конверт”, то наживу собі ворога в очах невістки, але з іншого боку хочеться зробити приємно єдиній онучці.
А що б ви сказали зробити? Піти наперекір всьому і подарувати щось пристойне і корисне, чи піти на поводу у невістки, і вручити конверт?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
