fbpx

Над своїм сином ми все життя з Миколою тряслися. Вивчили за кордоном. Влаштували на роботу в столиці. Придбали автівку, а згодом і квартиру. Коли чоловіку підвернулася нагода працювати в столиці, ми довго не думаючи рвонули жити ближче сина. Все було добре, поки в житті Дениса не з’явилася Лариса. Я одразу ж побачила, що її очі коханням не горять

Я завжди вважала, що мій син буде для нас з чоловіком опорою в старості. Якби ж не та Лариска, так би і було. І для чого вона попалася йому на шляху

Над своїм сином ми все життя з Миколою тряслися. Вивчили за кордоном. Влаштували на роботу в столиці. Придбали автівку, а згодом і квартиру. Коли чоловіку підвернулася нагода працювати в столиці, ми довго не думаючи рвонули жити ближче сина. Все було добре, поки в житті Дениса не з’явилася Лариса. Я одразу ж побачила, що її очі коханням не горять.

У нас єдиний син, ми всю душу в нього вклали. Завжди давали все найкраще. У школі у Дениса були найкращі речі, потім відправили вчитися за кордон, подарували йому автівку, а через рік і квартиру в хорошому районі Києва придбали.

Це дало свої плоди, він швидко просувався на роботі, і незабаром став заступником директора в доволі серйозній компанії. У 28 років, це вам не жарти! Через час ми з чоловіком теж поїхали ближче столиці, по-перше ближче до сина, а по-друге чоловікові підвернулася в Києві перспективна робота.

Ми пишалися своїм синочком. Денис завжди нас провідував, дбав. Ми натішитися не могли. До того моменту поки він не зустрів свою майбутню дружину. Я одразу ж побачила, що її очі коханням не сяють.

Просто знайшла заможного хлопчика і вирішила влаштуватися. Так навіть її дядько сказав нам, це він їх і познайомив. Я все розумію, що Лариса росла без батьків, виховувалася бабусею, багато чого була позбавлена

Та що там казати, вона навіть школу ледве закінчила, два рази залишалася на другий рік. Коли вона бачила, як тепло син до нас ставиться, то стала ревнувати.

А через час почала капати йому на голову, по всяких дрібницях, налаштовуючи його проти нас. Дійшло до того, що Денис не запросив нас на весілля. Це було неочікувано і дуже прикро для нас. Такої зради я не очікувала.

Ми не спілкувалися близько трьох років. Але потім дізналися, що у них народилася дитина і зателефонували привітати! Онук як-не-як. Вони приїхали до нас в гості, всі старі образи були забуті, всяке буває, від помилок ніхто не застрахований.

Ми няньчилися з онуком, а молодь ходила гуляти, відпочивали вечорами на набережній. Поки в один з днів не трапилась ця історія. Денис з Ларисою пішли в місто, а коли повернулися, накинулися на мене, чому я не поміняла підгузок дитині.

Ніхто не слухав мої виправдання, що підгузки закінчилися, і вони в ту ж мить таки пішли за ними в магазин.

Вони поїхали до себе додому. Потім почали складати графік, коли можна бачити онука. І дрібні суперечки кожен раз, коли ми приїжджали.

Нещодавно вони стали батьками двійні. Зателефонувала мені Лариса і попросили допомогти. А я тільки два місяці сиділа зі свекрухою, вона дуже сильно хворіла. І я проїхавши майже двісті км, відпочила два дні вдома і знову в дорогу, ще 100 км до них.

Як я втомилася не передати словами. Я відразу побачила невдоволення Лариси. Вона вже не приховуючи бігала скаржитися Денису, то я не дивлюся за онукою, то дивлюся телевізор занадто довго. І ось в один прекрасний день вона перейшла на образи і я не витримала.

Ні, я не ображала її, просто висловила все що думаю про неї і її ставлення до нашої сім’ї. В результаті скандал і вона вказала мені на вихід. Найсумніше, що син її підтримав і сказав, що онуків нам більше не бачити.

І ось так я вночі вся в сльозах, з хворим серцем їхала додому. Минуло вже три тижні, а серце колотить з неймовірною силою.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page