Надя і Антон були чудовою молодою парою, і могли стати щасливими чоловіком і дружиною.
Їм заздрили всі знайомі. Надя – розумниця і красуня. Антон старший за неї на два роки, привабливий і перспективний молодий чоловік. Вони познайомилися в престижному вузі.
Після закінчення університету він отримав роботу у великій компанії, де раніше проходив стажування. В цей же рік йому у спадок дісталася квартира в центрі міста.
Вони зустрічалися вже два роки, і Надя відразу сказала, що не вітає співжиття і так званий «цивільний шлюб». Тому Антон чекав хорошого моменту, щоб зробити їй пропозицію.
Все було як в кіно: катання на конях, вечеря при свічках, грає романтична музика… Він встає на одне коліно, дістає колечко в оксамитовій коробочці і каже заповітні слова: «Будь моєю дружиною!»
Надя не думала ні секунди, і відразу погодилася. Підготовка до весілля зайняла два місяці, батьки нареченої найняли весільного організатора, щоб позбавити себе від зайвих клопотів.
Вибрали найкращий ресторан у місті, замовили виїзну церемонію. А батьки нареченого подарували молодим весільну подорож на Мальдіви.
Все було саме так, як хотіла Надя. Можливо, це звучить трохи егоїстично, але вона хотіла втілити в життя всі свої мрії про це особливий день.
З боку нареченого не було ніяких особливих ідей, тому він довірив всі своїй нареченій.
У них так було заведено. Якщо виникали якісь розбіжності, Антон намагався йти на компроміс або ж просто поступався.
Надя хотіла весілля взимку – будь ласка, вибрала старовинні меблі – не питання, не хочеш жити в центрі – поміняємо квартиру. Так було до весілля.
Антон вважав, що вони в боргу перед батьками за те, що вони оплатили весілля, а Надя думала – що так і повинно бути. Але вони обоє були дуже вдячні, адже ці спогади залишаться на все життя.
Найбільше Наді сподобався вибір сукні, вони з мамою об’їхали майже всі весільні салони міста, перегорнули сотні каталогів і, нарешті, зупинили свій вибір, на довгій сукні з розшитим стразами корсетом. Також вони довго вибирали торт, квіти та інший декор для залу.
Найголовнішою частиною цієї історії – повинен був стати медовий місяць.
Це була двотижнева поїздка в шикарний готель на самому березі океану. Їх поселили в номер для молодят, але виявилося, що він не такий, як хотіла Надя.
Антону номер сподобався, все було на вищому рівні: ліжко у формі серця, величезні дзеркала, багато квітів і свічок. Надя вирішила оздоблення вульгарним і зажадала надати їм інший номер з класичним інтер’єром. Це був останній раз, коли Антон погодився з дружиною.
Їй не подобалося практично нічого: їжа не смачна, штори не того кольору, на пляжі трапляються гострі мушлі, занадто шумно, що не підходить музика.
Її претензії не закінчувалися. Останньою краплею стало, коли вона сказала: «Шкода, що ми довірили твоїм батькам вибирати курорт! Потрібно було все брати в свої руки!»
Пройшов всього тиждень, але Антон уже готовий був летіти додому. Його терпіння скінчилося. Він подзвонив матері, та висловила припущення, що може бути Надя чекає дитину? Він запитав Надю, але вона спростувала.
Тоді вони посварилися остаточно. Надя звикла бути завжди правою, її батьки і Антон майже ні в чому їй не відмовляли. Вона була впевнена, що так буде завжди.
Антон сказав, що спеціально в усьому їй поступався, щоб домогтися її згоди. Він думав, що після весілля дружина почне про нього піклуватися і поважати його думку.
Його батько розповідав, що теж довго доглядав за його матір’ю, балував її увагою і подарунками, у всьому погоджувався. Тому що дружина повинна буде це робити для чоловіка все життя.
Вони не змогли купити зворотні квитки, тому довелося чекати вильоту в різних номерах і гуляти по райським пляжів на самоті.
Після повернення додому вони відразу подали на розлучення. Батьки умовляли їх ще подумати, трохи пожити разом, може бути сходити до психолога.
Але Надя тільки обурювалася: «Я не хочу провести з цим дикуном, ні хвилини свого часу!!!»
Антон вирішив, що ніколи більше не піде на поводу у дівчини: або вона його поважає з самого початку, або їм не по дорозі!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
