fbpx

Надя перед Великоднем попросила Захара, щоб відвіз її на автівці в район. – Старі туфлі вже зносилися. Та й сукню красиву б до церкви придбати. – І тут Захар почорнів від злості. – Для кого тут в селі одягатися? Доходжуй те, що маєш. Не молодиця вже давно. Я краще пшениці курям куплю

Надя перед Великоднем попросила Захара, щоб відвіз її на автівці в район. – Старі туфлі вже зносилися. Та й сукню красиву б до церкви придбати. – І тут Захар почорнів від злості. – Для кого тут в селі одягатися? Доходжуй те, що маєш. Не молодиця вже давно. Я краще пшениці курям куплю.

Наді було 45 років, коли її законний чоловік вирішив, що втомився від сімейного життя і настав час струсити старовиною, став крутити шури-мури з молоденькими дівчатами, які йому в дочки годилися.

Надя закривати очі на його поведінку не стала. Тим паче, дочка доросла, студентка. Для чого терпіти чоловіка, який ще незрозуміло що в будинок принесе. От і розлучилася.

Десять років Надя була одна. Їй у принципі і непогано було бути однією, але останнім часом самота все ж таки давала свої плоди. Нудні, темні вечори часто доводили Надю до сліз.

Подруга запросила Надю в театр, там вона і познайомилася з Захаром.

Захар на три роки старший, він залишився один. Дружина пішла з життя 14 років тому, він так і не знайшов собі жінку за цей час. Все за дружиною нудьгував, та й нікого розумного не було.

Захар  власник ферми, на якій вирощує фрукти та овочі, а також худобу. Надя з Захаром дуже сподобалися один одному, тому вирішили зустрітися ще раз. Їм було добре разом, і згодом Захар покликав Надю жити до себе в село. Жінка не стала довго думати, і погодилася. Зрештою, скільки того життя залишилося.

Побут у них йшов дуже добре. І Надя, і Захар з радістю працювали на полі, дивилися за худобою. Та й Надя виявилася господиня що треба – будинок прибраний, усе випрано, чисте, закрутки на зиму зроблені. Єдине було “але”, новий кавалер Наді виявився жадібним.

Одного разу перед Великоднем попросила вона Захара поїхати з нею на ринок, щоб купити нове взуття, та сукню до церкви. А той чуть не почорнів від злості і влаштував допит, мовляв, ну яке взуття, яка сукня, хто там дивитися на неї буде, краще курям пшениці купити.

Але Надя жінка теж не промах. Швидко взяла Захара за роги і сказала, раз буде їй шкодувати на туфлі і сукню, робити їм разом нічого і вона без проблем піде.

Мабуть, втратити Надю боявся Захар більше, ніж витрат, а тому більше не економив на ній.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page