fbpx
життєві історії
Наішачилася я за три дні, що той віслюк. Ледве на ногах трималася. Чоловік майже не допомагав, на роботі ж він ще. Але ювілей, 70 мені! Зібрала рідних, нагодувала, влаштувала свято. А вони всі разом 2 тисячі гривень подарували! Хто двісті, а хто і взагалі по 100 гривень поклав! Прикро до сліз, адже витратила на стіл майже 5 000

Ми з чоловіком живемо в невеличкому райцентрі, тут також живе майже вся рідня і з мого, і з його боку, наші діти і онуки, і навіть правнучка у нас вже є.

Родина у нас більш-менш дружна, всі спілкуємося по можливості, підтримуємо одне одного, кличемо в гості на різні свята. Ми з чоловіком вже, правда, ходимо кудись не часто, але до себе рідню залюбки запрошуємо.

Часи зараз не прості настали, всі про це знають, але я все ж таки вирішила відсвяткувати свій 70-річний ювілей, який був минулого тижня. Чи доживу до наступної круглої дати?.. Отож бо. Тому й вирішила організувати застілля по повній, економили з чоловіком, відкладали.

Все я готувала на свято сама, нікого не схотіла просити допомогти, хоча могла залучити доньку чи невістку. Але вирішила всім влаштувати сюрприз і справжнє свято!

Чого я тільки не наготувала, почала за кілька днів до дня народження.
Грошей пішло майже 5 тисяч.
Наішачилася я за три дні, що той віслюк. Ледве на ногах трималася. Чоловік майже не допомагав, на роботі ж він ще.

Але я впоралася. Зібрала рідних, нагодувала, влаштувала справжнє свято. Було 12 чоловік у нас на гостині, діти, онуки, сестра, брати чоловіка з дружинами. Дарували в основному конвертики, а брати чоловіка – рушника і постільне. Хоча воно вже нам з чоловіком не дуже і треба такі подарунки, всього вистачає вже на наш вік.

Коли всі розійшлися (невістки, дякувати, допомогли все прибрати і помити, але на ранок мені ще все одно багато роботи з прибирання зосталося), я вирішила відкрити конвертики.

І виявилося, що вони всі разом 2 тисячі гривень подарували, хто двісті, а хто і взагалі по 100 гривень! Прикро до сліз, якщо чесно. Не хочеться тепер взагалі нікого з них в гості тепер звати. Думала, що як мінімум стіл окупиться… Хіба вони не розуміли, на скільки я виклалася і фінансово і фізично? Тепер буду себе берегти, досить для когось старатися, все одно ніхто не оцінить.

Спеціально для видання ibilingua.com

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page