fbpx

Найдивніше те, що сама свекруха мені порадила, в тиху від Миколи, скочити в гречку. “Сходи на ліво, раптом вийде. Приведеш на світ ніби, як від чоловіка. Ніхто й не довідається правди. Вистачить вже мотатися туди-сюди, роки то цокають”

Найдивніше те, що сама свекруха мені порадила, в тиху від Миколи, скочити в гречку.

Дивна ситуація, навіть не знаю, що думати і як бути.

У шлюбі ми з чоловіком вже 5 років . Йому 30, мені 29. Весь цей час намагаємося стати батьками, але поки що безрезультатно.

Коли ми тільки познайомилися з Миколою, то вже були готові до дітей і він, і я хотіли мінімум двох малюків. Вік в нас вже був підходящий для цього, в кожного була не погана кар’єра та і наші батьки були б тільки “за” поповнення.

З того часу минув вже не один рік. В знайомих і друзів вже давно діти в дитячий садок ходять, а в нас з чоловіком нічого не міняється.

Спочатку ми з Миколою намагалися все зробити своїми силами, все-таки молоді і здорові, але після двох років невдалих спроб пішли по лікарям.

Ходили у різні центри, проходили все що можна, але всі твердили, що все в нас гаразд. Лікарі розводять руками. Друзі говорять про несумісність. Радять з’їздити у святі місця або взагалі, до бабок якихось звернутися, але як на мене, останнє взагалі нісенітниця повна, до того ж, ми християни.

В якийсь момент я навіть втрачала віру, що щось допоможе.

Звичайно, вся ця ситуація часто обговорюється і важко переживається нашою родиною. Навіть обговорювали те, щоб усиновити дитину, але нам навряд чи дадуть.

Все тому, що чоловік “при пагонах”, ми постійно по відрядженнях мотаємось і власної житлової площі не маємо, живемо у службовому. А ще свекруха, Раїса Петрівна, проти такого варіанту, каже, чужого полюбити складно, та й хто знає, яка там спадковість…

Ми з Миколою вже п’ять років не можемо завести дитину. Його мама, Раїса Петрівна проти того, щоб брати дитину з притулку і запропонувала дивне рушення нашої проблеми.

Ось буквально вчора, в розмові тет-а-тет , свекруха запропонувала “Сходи на ліво, раптом вийде… Приведеш на світ ніби як від чоловіка, виховуватимете, вистачить вже мотатися туди-сюди, роки то цокають”.

З одного боку варіант, з іншого як жити потім і дивитися чоловікові в очі? І саме дивне для мене це те, що запропонувала мені це його мама.

Навіть не знаю. А ви б прийняли таку пропозицію? Думаєте можна піти на такий вчинок заради дитини? Що мені порадите?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page