fbpx

Найгірше, що сталося в моєму житті – це те, що син помирився з дружиною. Після цього Владик перестав спілкуватися зі мною, з мамою.  Мені майже 60 років. Ще й допомагали Владику копійкою завжди

Найгірше, що сталося в моєму житті – це те, що син помирився з дружиною. Після цього Владик перестав спілкуватися зі мною. Але про все по-порядку.

Мені майже 60 років, моєму старшому сину Владиславу скоро 40 років. Не женився він довго, все жив із нами, а у 28 років зустрів жінку з дитиною, Мілану. Зійшлися, але життя одразу якось у них не залагодилося, то жили разом, то розходилися. Владик приходив до нас, на неї жалівся, ми підтримували його.

Тривало це довго. Незважаючи на такі стосунки сина з невісткою, у них народилася і дочка. З Міланою якось після цього не залагодилося в нас, внучку Веронічку майже не бачимо.

А останні три роки і Владик перестав до нас бігати, не знаємо як, але вони стали жити дружніше, а ми з чоловіком залишилися за бортом синового життя. І щоб я не робила зараз, він з нами, можна сказати, не спілкується зовсім, а невістка тим більше.

Ми для них просто перестали існувати, хоча абсолютно нічого поганого їм не зробили, ще й допомагали Владику копійкою завжди.

Я намагалася і вибачатися невідомо за що, і дзвонити, але все марно. Таке враження, що нас зовсім немає для них. Дуже сумно та прикро. Ми зовсім ні в чому не винні. Він приходив до нас після їхніх суперечок, ми не розпитували і не налаштовували, просто підтримували. Не виставляти ж було рідного сина з дому!

Що робити? Як налагодити з ними стосунки? Адже нам самотньо, бо другий син з родиною в іншій області і бачимося дуже не часто.

Фото – ibilingua.com.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page