Ми з чоловіком живемо, як кажуть в нас на батьківщині, на віру, але головне, що любимо одне одного, а там час покаже.
В Артема досить багаті батьки, і взагалі там родина вся “не бідна”. На таких машинах їздять, що моїм батькам і не снилося. Вони добре заробляють і ні в чому собі не відмовляють.
У Артема є ще старший брат, і він працює на фірмі у тата. В них сімейний бізнес: магазин з автотоварами.
Сам Артем хлопець хороший, але він не достойний гіднішої посади, ніж бути грузчиком. Мені дивне таке ставлення його батьків до сина. Женя, старший брат, там мало не директора з себе строїть. Так, я розумію, що мій Артем не надто розумний. В школі вчився на трояси, але можна було йому знайти гідну посаду в магазині.
Але це не найгірші мої обурення. Я з ним познайомилася, коли він жив з батьками, так як вирішили трохи притертися один до одного і пожити разом, то не буду ж я в їх будинок пертися, як вже справжня невістка. Попросила я Артема, щоб підшукав нам житло, щоб ми мали змогу разом жити.
Я взагалі надіялась, що батьки побачать серйозні наміри сина, і куплять йому хоча б з двокімнатну квартиру, ну що це для них є? Але не тут то було. Моя дорога свекруха сказала, що зарано нам ще своє житло.
– Нам, діти, нічого на голову не впало. Самі всього з чоловіком добивалися. Три роки в Голландії разом трудилися на заробітках, в той час, як діти з бабусею та дідусем жили. Тому і ви не думайте, що так все легко в житті вдається. Працюйте, заробіть, а потім купуйте що захочете.
Ось така була відповідь, коли я намікнула про квартиру.
Хочу сказати, що старший син Женя має свій будинок, де трудилися над красою дизайнери, а мій Артем що зовсім нічого не заслужив?
Так образливо, до глибини душі.
Мої батьки вже щасливі, бо такого хлопця урвала, а я так розумію, що нічого я не урвала. Він для них як прислуга. Геть не розумію такого ставлення. Деколи находять такі думки, що Артем не рідний їх син.
Ось скажіть мені, чи можуть люблячі батьки так вчинити з одним із синів?
Хіба це нормально?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну