Нам із чоловіком живеться дуже непогано. Нам обом по 35 років, є дочка, 3 роки. З Тарасом ми познайомилися 9 років тому, і це був правильний вчинок у моєму житті.
Справа в тому, що на той момент у мене були не найадекватніші стосунки, але Тарас закохав мене в себе буквально за кілька хвилин.
Ми швидко почали жити разом. Що мене в ньому вразило, ця людина відразу ж повністю мені довірилася, хоча з іншими людьми він поводився досить скуто.
Потроху ми відкрили один невеликий бізнес, у якому навіть мені знайшлося місце. Я нарешті відчула, що можу щось змінити на краще у своєму житті.
Нині справи у нас йдуть непогано. Завдяки тому, що ми не маємо офісу і ми пересилаємо товар людям поштою, навіть зараз ми можемо отримувати хороший дохід. Не хочу вихвалятися, але ми придбали трикімнатну квартиру в центрі міста та дві нових іномарки. Ну і по дрібниці, звичайно – ресторани, відпустки.
Так ось, власне, до суті історії. Близько 4 років тому мама попросила мене дати їй у борг 2 тисячі доларів. Виявилося, що моя сестра купувала квартиру і терміново були потрібні гроші. Потрібно сказати, що вона розлучилася із чоловіком і на той час жила з мамою. Дітей у неї не було, тож усі чекали, що вона скро влаштує особисте життя знову.
Я, звичайно, не без розмови із чоловіком ці гроші дала. У сестри з роботою було не дуже, мама щомісяця віддавала мені з пенсії трохи грошей за неї. Самі розумієте, сума була символічною. Я розуміла, що це скоріше жест подяки.
І ось минуло кілька років. Мама пішла від нас на небо. Було дуже важко, але ми впоралися. Її квартиру ми продали й поділили порівну гроші. Сестра сказала, що не може мені віддати 2 тисячі.
Згодом сестра на той час поправила своє фінансове становище, знайшла нового чоловіка і переїхала до нього. Я була дуже за неї рада.
Переговоривши з чоловіком, озброївшись квітами і невеликим подарунком, вирішила запросити її в ресторанчик, що недавно відкрився.
Сестра була не проти, погодилася одразу. Після приходу ми обмінялися подарунками (сімейна традиція), зробили замовлення та розпочали бесіду. Десь через півгодини я почала розмову через яку, власне, і зважилася на цю витівку із зустріччю.
Я спитала про борг. На що моя сестра тільки округлила очі і здивовано відповіла, що ніякого боргу взагалі немає. Що це мати взяла в мене гроші, а не вона. І тому вона мені нічого не винна.
Після цього вона пішла, але не забувши забрати з собою мій подарований букет квітів (рахунок теж сплатила я). Я була в простації. І це при тому, що ту свою однушку, яку купила тоді, вона зараз віддає в оренду.
Ми знову поговорили з чоловіком щодо тих грошей, але тепер він заспокоював мене. Сам сказав, що в глибині душі він давно вже попрощався з ними і тепер це не привід для розладу. Але ж я до останнього була впевнена, що поверну гроші!
Тепер ось, ясна річ, ми не спілкуємося з сестрою. Ще виявилося, що її квартира насправді коштувала дещо дешевше за ту суму, яку мама в мене попросила.
Сиджу і думаю, як вчинити. Сестра вчинила некрасиво: перевела стрілки на рідну людину, що пішла в інший світ. Може, мені знову піти та поговорити з нею, налагодити стосунки і простити їй ті гроші, бо я фінансово можу смобі це дозволити. Сестра все ж таки, рідна.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
