Мої батьки розлучилися, коли мені не було року, і з тих пір я не бачила ні батька, ні його мати (бабусю) протягом 17 років. У 2009 році батька не стало, бабуся повідомила про це тільки через рік. Я так розумію, щоб не претендувала на спадщину. За цей час вона почала жити з якимось дідом.
Живуть в селі. Останні роки два бабуся наполягає, щоб ми приїхали її доглядати. У мене чоловік, двоє прекрасних дочок, старшій скоро буде 5 років, а молодшій пів року. Я не хочу везти дівчат в село, куди навіть швидка не доїде.
Живемо ми з сім’єю на орендованій квартирі. Я недавно запропонувала бабусі продати будинок в селі, скласти наші гроші і їх з продажу будинку і купити будинок в місті. Господарями записати її і мого чоловіка. Так і вони будуть під наглядом і дітей не потрібно забирати з міста. Вона відмовилася.
Через деякий час ми прискладали грошей та придбали за містом невеличкий будинок, вже краще ніж на орендованій тіснитися. Бабуся про це взнала і одразу ж запропонувала, щоб після закінчення ремонту ми забрали їх з дідом до себе, а ще їм однієї кімнати замало, треба дві, а наші діти мають в одній жити.
А вже коли їх не стане, я зможу продати їх будинок в селі. І тут мене накрило. Нам не хватало грошей, щоб нормально доробити ремонт, і вона не хотіла продавати дім, щоб допомогти нам хоч трохи, а ми маємо їх утримувати, доглядати. Тому я їй відмовила, прямо так і сказала, що не хочу щоб мій чоловік не покладав рук, щоб їх утримувати, що вона думає тільки про себе і т.д.
Можливо я не гарно вчинили по відношенню до них, але чому я повинна підлаштовувати своє життя і дитинство своїх дітей заради людини, яка все моє життя навіть не згадував про мене. За все життя ні листа, ні дзвіночка, ні подаруночка. Аліменти мама теж не отримувала. Вона згадала, коли залишилася одна на старості років. Зараз вона навіть не дзвонить. Я знову їй стала не потрібна.
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне ілюстративне – ukrainianpeople
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
