Нашому з Олегом сину лише два з половиною рочки. Часи дуже важкі, я розумію, але чоловік не розуміє, що я не можу зараз віддати Захарчика в дитячий садок і вийти на роботу.
Чоловік працює в спортивному магазині консультантом. В нього такий графік, що можна і додаткову роботу шукати, але він каже, що це для нього “низько”, бо він не кінь, горбатитись кожного дня.
В Олега багато друзів і він повинен мати час і на них. Живемо ми в квартирі його мами. Дякувати Богу, що свекруха не поруч, вона вже багато років живе в Італії.
Там Валентина Василівна вийшла заміж. Нам вона не допомагає фінансово, єдине, на що вона здатна, то нам на ювілей пару євро вислати, і онуку на день народження чи Миколая. На цьому все…
Але квартиру дала, і на цьому дякуємо. Ми самі взяли автівку в кредит. Якось один місяць ми не вклалися в бюджет, і не було чим оплачувати. Ось Олег і подзвонив мамі, щоб та один місяць нас виручила.
Свекруха сказала, що в них так довго з дітьми в декреті мами не сидять. Щоб я віддавала сина в садок, і йшла працювати.
Щоб ви розуміли, грошима вона нам не допомогла, прийшлося в кумів перепозичати.
І ось з того часу в мого чоловіка появився якийсь “пунктик”.
Щоб не сталося, він мені каже, щоб я йшла на роботу.
Я питаю, а хто буде їсти готувати, прибирати чи дитину забирати з садка. А Олег мені відповідає, що проблему треба рішати по мірі її надходження.
Я ще йому не говорила про те, що діти в садку частіше щось підхоплюють. Хто тоді з сином сидіти буде?
Я б зрозуміла, якби мій Олег мішки з цементом носив, чи будівельником працював.
Він ходить собі в теплі, чи влітку в прохолоді, по магазину, і розказує різне покупцям.
Страшна робота! Переробляється бідненький. Треба жінку йому в допомогу…
А що ви скажете з цього приводу?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
