fbpx

Нам з чоловіком було непросто піднімати трьох дітей та будувати будинок. Але ми з Петром втішали себе, що на пенсії зможемо відпочити по-справжньому. Юля живе з чоловіком та дитиною на орендованій квартирі. Катя переїхала до будинку зятя, чоловік служить, а вона не може порозумітися з батьками чоловіка. Обидві хочуть переїхати до нас: природа, садочки дитячі, мовляв, гарні. Хочуть поділити будинок на дві родини. Ми з чоловіком відчуваємо провину, що не змогли дочок житлом забезпечити

Нам з чоловіком було непросто піднімати трьох дітей та будувати будинок. Але ми з Петром втішали себе, що на пенсії зможемо відпочити по-справжньому. Заради цієї мрії ми постійно заощаджували на собі, багато працювали.

Вважаю, що в результаті ми можемо пишатися собою. І діти вже виросли, своїми сім’ями обзавелися, і комфортний будинок збудували.

Так, нам би хотілося і дітям із житлом допомогти, купити квартири чи навіть будинки. Але це завдання нам виявилося не під силу. Та й самі ми завжди сподівалися лише на себе. То чому діти не зможуть упоратися без нашої допомоги?

Молодший син із дружиною жодних претензій не висувають. Заводити дитину не поспішають, працюють, відкладають гроші на власне житло.

А ось доньки постійно звинувачують нас із чоловіком у тому, що ми про них не думаємо, що нічим не допомагаємо.

Юля живе з чоловіком та дитиною на орендованій квартирі. Катя переїхала до будинку зятя, він зараз пішов служити, а вона не може порозумітися з батьками чоловіка.

Зрозуміло, що доньок такі розклади не влаштовують і вони хочуть обзавестися своїм власним житлом.

Але квартири в кредит брати не хочуть, навіть якщо ми допоможемо розплачуватися. А ось до нашого будинку переїхати і старша, і середня не проти. Адже у нас тут і природа гарна, і дитячі садки гарні, і школи поруч.

От і хочуть поділити будинок на дві родини. А нам із чоловіком пропонують взяти однокімнатну квартиру для себе в кредит. Не надто красиво з їхнього боку, так мені здається.

Звичайно, ми із чоловіком відчуваємо провину, що не змогли дочок житлом забезпечити. Але ж не віддавати останнє! Тим більше, що в обох є чоловіки, а в тих теж є батьки.

Нехай уже самі свої проблеми навчаються вирішувати. А якщо й надумають до нас звертатись по допомогу, то нехай пропонують щось адекватне. Ми ж допоможемо.

Син Назар, дякувати йому, нас підтримує. Він не хоче, щоб ми віддавали будинок та купували квартиру. Але доньки поводяться егоїстично і напористо.

У результаті виник конфлікт і ми з ними вже кілька тижнів не розмовляємо. Сподівалися з чоловіком на тиху та спокійну старість, а виходить зовсім не так. Тепер все міркуємо, як зробити, щоб і дочкам допомогти, і самім без штанів не залишитися.

Моя сестра каже, що наші дочки праві і ми маємо поступитися молодим. Адже їхнє життя тільки тільки починається, а нам вже багато не треба на старість.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page