Нам з чоловіком обом по 38 років, за плечима у кожного розлучення. Шашим стосункам майже два роки, розписалися, живемо у Вадима вже шість місяців, чотири з них він в пошуках нової роботи і сидить вдома. Всі витрати – на мені, аж до проїздів і подарунків його синові від першого шлюбу. У нас наче з Вадимом наче і кохання, мені його шкода, переживає сильно, як допомогти?
Справа в тому, що чотири місяці тому Вадим був змушений звільнитися з роботи, у них збанкрутувало підприємство.
У перспективі робота з’явиться тільки десь в січні, тобто поки всі витрати на мені. Між нами добрі стосунки, проблем в особистому плані немає, про високу любов не кажу, адже ми вже не діти, але розуміння повне.
Накопичення свої Вадим витратив на ремонт, підробіток у нього не виходить знайти, говорить, що він не таксист і не кур’єр, а людина розумової праці і буде чекати гідну роботу. Шестирічний син від першого шлюбу живе з його батьками і ходить там в садочок, оскільки першої дружини Вадима не стало. Найближчими днями ми зібралися перевезти його до себе, до школи він піде тут, в нашому раоні міста. Мені не шкода для нього нічого, але і хотілося б стабільної підтримки від чоловіка, а не навпаки. Намагаюся не акцентувати увагу на відсутності у нього доходу, але і розумію, що поступово в мені зріє невдоволення, наростає клубочок претензій.
Так і хочеться сказати собі: біжи! Яка любов, тут треба ноги в руки і з високим підніманням підошв накивати подалі.
Мужик мій щільно засів на дивані, і ще трохи – його звідти взагалі не піднімеш. Гроші на проїзд і подарунки синові він соромиться, переживає, але бере, чи нормально це?
Можливо, це інтуїція підказує мені, що я нарвалася на ледаря,який живе за мій рахунок. А може, я помиляюся і варто потерпіти, раптом все налагодиться, і це просто у Вадима такий непростий період зараз і його потрібно підтримати?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
