fbpx

– Намагалася навчити, але не вийшло, – відповіла Ольга Василівна, – я невістку тоді в сторону відвела, кажу: «Даша, ти для мене рідна людина. Я хочу тобі підказати, як краще. Поїла у тебе, дякую. Тільки ти можеш і краще навчитися готувати. Ти приїжджай до мене в будь-який час – я тебе і супи, і борщі навчу готувати… Так, що ти думаєш? Вона на мене так спідлоба подивилася, бровки свої нахмурила, хмикнула і заявила тремтячим голосом: «Не вчіть мене готувати, я сама це прекрасно вмію робити!»

– Син то знову вчора приїжджав на обід, – розповідає шістдесятлітня Ольга Василівна, – все борщ мій нахвалював та відбивні. Мені вже шкода його стає…

– Чому шкода? У нього, що, дружина не готує?

– Готувати то – готує, – зітхнула Ольга Василівна, – та тільки була я у них в гостях в минулий раз – так її суп доїла тільки тому, щоб не образити – вона туди чого тільки не накидала: тушонку, рис, картоплю, локшину, печериці – все це перемішалося, розварилося, вийшов чи то суп, то чи каша несмачна – вже смачніше було б окремо це все вжити. Доїла я цю баланду, а на друге ще й курка була – та не дожаренная зовсім – я тільки вкусила. Вже відклала я, не доїла, – сказала, що не голодна вже.

Дивлюся на сина – він мабуть спеціально порції невеликі собі накладав, щоб все доїсти і щоб дружина не образилася. Тепер зрозуміло, навіщо він зачастив до мене в свою обідню перерву…

– Ну, а чого ж не навчите її, не підкажіть, як краще? Я адже ваші пироги пробувала, – знаю, що готуєте смачно…

– Намагалася навчити, але не вийшло, – відповіла Ольга Василівна, – я невістку тоді в сторону відвела, кажу: «Даша, ти для мене рідна людина. Я хочу тобі підказати, як краще. Поїла у тебе, спасибі. Тільки ти можеш і краще навчитися готувати. Ти приїжджай до мене в будь-який час – я тебе і супи, і борщі навчу готувати. А курочку треба смажити і ножиком перевіряти, щоб м’ясо було просмажене…

Так, що ти думаєш? Вона на мене так спідлоба подивилася, бровки свої нахмурила, хмикнула і заявила тремтячим голосом: «Не вчіть мене готувати, я сама це прекрасно вмію робити!».

Я вже тоді з нею не стала сперечатися. Вмієш – вмій, як тобі подобається. Тільки не хочу, щоб мій син від цього постраждав.

Вчора, коли він до мене на обід приїжджав, я йому сказала: «Мені тебе годувати зовсім нескладно, але поки твоя дружина не навчиться нормально готувати, я цього робити більше не буду. Поговори з нею – вистачить дурницями страждати!».

Син поїхав на роботу. А ввечері зателефонувала невістка і вже привітним голоском сказала в трубку телефону:

«Ольга Василівна, коли до Вас можна буде під’їхати, щоб готувати мене повчили»…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page