fbpx
життєві історії
Напередодні нового року Оля дала мені зрозуміти, що вона хоче сукню. Я не зважала, що дочка вже й сама на роботі працює. Взяла свій гаманець, і чкурнули з нею по магазинах. Крім омріяної покупки, того дня ми придбали і шубку, і шапку, і модняві рукавички. Додому дочка повернулася щаслива, а я без копійки в кишені

Напередодні нового року Оля дала мені зрозуміти, що вона хоче сукню. Я не зважала, що дочка вже й сама на роботі працює. Взяла свій гаманець, і чкурнули з нею по магазинах. Крім омріяної покупки, того дня ми придбали і шубку, і шапку, і модняві рукавички. Додому дочка повернулася щаслива, а я без копійки в кишені.

На пенсію я пішла добровільно, тому що моїй дочці терміново була потрібна допомога у вихованні дитини.

Олі хотілося якнайшвидше почати працювати, тому було прийнято рішення про звільнення з хорошої посади. Зарплата у мене була велика, тому на той час я спокійно дозволяла собі дорогі покупки і часто відвідувала театр. Тепер мені доводиться виживати на пенсію, а фінансової підтримки чекати нема звідки.

Просити гроші у доньки соромно, а їй навіть не спадає на думку, що мені потрібна допомога. Раніше в подібних проханнях я ніколи Олі не відмовляла.

– Мама, я таку сукню в бути ку приглянула. Купиш?

– Звісно, куплю, – відповідала я Олі.

А біля цієї покупки вона випрошувала і шубку, і шапку, і рукавиці модняві. Я ніколи не жаліла на неї грошей. Тільки на даний час мене моя Оля не помічає.

Із чоловіком у нас завжди були окремі гаманці. Усі доходи я могла витрачати тільки на себе. Іноді мені доводилося купувати продукти та оплачувати секції, які відвідувала наша єдина донька. Основні витрати на себе завжди брав чоловік, а я навіть не думала про необхідність накопичень. Заощадження були б гарною підтримкою на пенсії, але я раніше навіть не замислювалася над цією справою.

Мені нема з ким поділитися переживаннями та розповісти про фінансові проблеми. Іноді у мене немає грошей навіть на покупку колготок, а мені ще не виповнилося навіть 60 років. Раніше я не розуміла жінок, які не могли в любий момент зайти в аптеку і придбати ліки.

Тепер же я опинилася в аналогічній ситуації, а на місце роботи мене вже не візьмуть. Навіть прибиральницею влаштуватися складно, тому що Оля постійно просить допомоги. Вона може привезти онука на пару днів, а зазвичай з дитсадка дитину забирати доводиться мені. Іноді я починаю розмірковувати, що можна продати із квартири. Якби мене бачив чоловік, то він би здивувався змінам, що відбулися зі мною!

Не дай Бог такої старості нікому.

Фото ілюстративне