fbpx

Напередодні нового року Оля дала мені зрозуміти, що вона хоче сукню. Я не зважала, що дочка вже й сама на роботі працює. Взяла свій гаманець, і чкурнули з нею по магазинах. Крім омріяної покупки, того дня ми придбали і шубку, і шапку, і модняві рукавички. Додому дочка повернулася щаслива, а я без копійки в кишені

Напередодні нового року Оля дала мені зрозуміти, що вона хоче сукню. Я не зважала, що дочка вже й сама на роботі працює. Взяла свій гаманець, і чкурнули з нею по магазинах. Крім омріяної покупки, того дня ми придбали і шубку, і шапку, і модняві рукавички. Додому дочка повернулася щаслива, а я без копійки в кишені.

На пенсію я пішла добровільно, тому що моїй дочці терміново була потрібна допомога у вихованні дитини.

Олі хотілося якнайшвидше почати працювати, тому було прийнято рішення про звільнення з хорошої посади. Зарплата у мене була велика, тому на той час я спокійно дозволяла собі дорогі покупки і часто відвідувала театр. Тепер мені доводиться виживати на пенсію, а фінансової підтримки чекати нема звідки.

Просити гроші у доньки соромно, а їй навіть не спадає на думку, що мені потрібна допомога. Раніше в подібних проханнях я ніколи Олі не відмовляла.

– Мама, я таку сукню в бути ку приглянула. Купиш?

– Звісно, куплю, – відповідала я Олі.

А біля цієї покупки вона випрошувала і шубку, і шапку, і рукавиці модняві. Я ніколи не жаліла на неї грошей. Тільки на даний час мене моя Оля не помічає.

Із чоловіком у нас завжди були окремі гаманці. Усі доходи я могла витрачати тільки на себе. Іноді мені доводилося купувати продукти та оплачувати секції, які відвідувала наша єдина донька. Основні витрати на себе завжди брав чоловік, а я навіть не думала про необхідність накопичень. Заощадження були б гарною підтримкою на пенсії, але я раніше навіть не замислювалася над цією справою.

Мені нема з ким поділитися переживаннями та розповісти про фінансові проблеми. Іноді у мене немає грошей навіть на покупку колготок, а мені ще не виповнилося навіть 60 років. Раніше я не розуміла жінок, які не могли в любий момент зайти в аптеку і придбати ліки.

Тепер же я опинилася в аналогічній ситуації, а на місце роботи мене вже не візьмуть. Навіть прибиральницею влаштуватися складно, тому що Оля постійно просить допомоги. Вона може привезти онука на пару днів, а зазвичай з дитсадка дитину забирати доводиться мені. Іноді я починаю розмірковувати, що можна продати із квартири. Якби мене бачив чоловік, то він би здивувався змінам, що відбулися зі мною!

Не дай Бог такої старості нікому.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page