fbpx
життєві історії
Наприкінці другого місяця Катя зателефонувала до її господині: – Вітаю. Ти повертатись збираєшся? – Ой ні! У мене ж онук народився, я їм зараз допомагаю. Через рік у дворі припаркувалося таксі. З машини вибралася Галя

Фіалку зрадила мама. Отак, просто — поїхала до обласного центру до сина, а кішку залишила на сусідів. Квартиру закрила, Мусю залишила за порогом із мішком корму поряд. Сусідці сказала:

– Ти вже, Катю, годуй її, можеш пускати до себе, якщо не складно. Я повернуся за кілька тижнів.

Не повернулася і за місяць. Фіалка звикла змалку ходити на вулицю, але спати любила на дивані. Дворічна кішка не розуміла, чому не відчиняються рідні двері і корм насипають у її синю миску біля чужої квартири?

Вона сиділа на підвіконні свого вікна, тільки тепер із зовнішнього боку, і зазирала всередину. Там було страшно порожньо. За звичкою Фіалка до блиску намивала свою чорну шубку і ганяла котів. Кішка з певних причин не сприймала їх як «наречених». Конкуренти на території! І чекала на маму… Катя жаліла Фіалку, але в неї був собака, якого кішка не визнавала категорично! Наприкінці другого місяця Катя зателефонувала до Фіалчиної господині:

– Вітаю. Ти повертатись збираєшся?

– Ой ні! У мене ж онук народився, я їм зараз допомагаю.

– Галю, а як же кішка?

– А що з нею?

– Нічого, що вона бездомна тепер? – Катя починала злитися.

– Ну, я не знаю… Вір, ну забери собі!

Але Катя вже вимкнулась. Вона все зрозуміла. Потрібно шукати киці будинок. Жінка обдзвонила кількох знайомих, але марно… Розмістила оголошення у соцмережах. Через день, у двері пролунав дзвінок. У «вічко» Віра побачила дівчину із сусіднього будинку. Вона не знала її імені, але часто бачила, як та виходить з машини.

– Доброго дня. Мене звати Настя. Я хотіла б забрати Фіалку! – сказала незнайомка.

– Доброго дня, заходьте. Ви прочитали оголошення? – Запитала Катя.

– Розумієте, часто бачу її на вікні… Дуже люблю чорних котів! На жаль, мій Плутон пішов від старості три місяці тому… А сьогодні побачила ваше оголошення і дуже сподіваюся, що не спізнилася!

– Дорослу кішку не так просто прилаштувати! – сумно усміхнулася Катерина.

Вони вийшли із під’їзду. Фіалка так і сиділа на підвіконні свого вікна. Настя обережно простягла до неї руку:

– Фіалочко, красуне!

Кішка обнюхала руку і бадьонула головою – дівчина їй сподобалася. Тоді Настя взяла кішку на руки і спитала:

– Підеш до мене жити? Ось сюди, зовсім поряд – навпроти будинок

Фіалка замуркотіла пісеньку. Катя з Настею розсміялися! І кішка переїхала до нового будинку. Вона звикла до Насті та квартири, полюбила новий диван та нову маму… Але за звичкою ходила посидіти на старе підвіконня та подивитися у порожнє вікно. Вона ще чекала.

Через рік серпневим вечором у дворі припаркувалося таксі. З машини вибралася Галя, водій вивантажував сумки з багажника. Жінка зайшла до під’їзду і стала гриміти ключами, відчиняючи двері. Катя виглянула на галас:

– Приїхала? Привіт.

– Так, ось повернулася. Хочу квартиру продати та поїхати назад.

– Зрозуміло. Фіалку я прилаштувала до сусіднього будинку, у гарної дівчини.

– А? Фіалку? Добре, дякую.

Галя байдуже знизала плечима і зникла за своїми дверима. «Кішка та й кішка. Знайшли будинок і слава богу. Мені зараз про інше треба думати!

На ранок Галя мила вікна у квартирі. Піднявши штори на вікні спальні – очманіла! По той бік скла сиділа Фіалка і пильно дивилася на неї. Жінка відчинила вікно:

– Фіалко, йди погодую!

Кішка не рухалася. Вона не відводила погляду від очей Галини. Та не витримала:

– Що ти так дивишся? Не могла я тебе взяти із собою! Клопоту скільки і без котів!

Кішка зістрибнула з вікна в грядку і пішла у бік свого нового будинку, не озираючись. Більше Фіалка ніколи не сиділа на цьому вікні – позбулася, як шкідливої ​​звички.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.