Наприкінці літа вирішили ми з чоловіком забрати літніх батьків чоловіка із села до себе в райцентр жити. Свекри їдять як не в себе. Я тепер тільки те й роблю, що готую їм їжу та відношу на літню кухню. Я прокидаюся і йду на кухню готувати сніданок. Найчастіше це омлет чи яєчня із трьох яєць на людину та варена ковбаса чи бекон. Ще варю їм манну чи гречану молочну кашу та нарізаю половину батона. Печу оладки або млинці, до них також банку джему або згущенки. І це їхній перший сніданок, людям за 80

Можливо, я не права, але дуже прошу вислухати мою історію, бо вже ніяких сил нема. Може, дасте якісь поради.

Наприкінці літа вирішили ми з чоловіком забрати його літніх батьків із села до себе в райцентр жити. Живемо ми у приватному будинку, є невелика літня кухня. Ми недавно ремонт у ній закінчили. Ось у цій кухні і поселили свекрів, там всі зручності є – газ вода, санвузол, душова кабіна. Батьки чоловіка вже погано ходять, і там їм зручно.

Я вже не працюю, веду домашнє господарство, тому старі люди під моїм цілодобовим контролем. І тут почалося те, чого ми з чоловіком ніяк не могли припустити. Догляд за літніми батьками, які практично не виходять із дому, перетворився на справжнє випробування.

Справа в тому, що свекри їдять як не в себе. Я тепер тільки те й роблю, що готую їм їжу та відношу на літню кухню. Я вже не знаю, що з цим робити. Я намагалася з ними поговорити, просила чоловіка, але у відповідь починаються сцени, дорікання, сльози. Поводяться як примхливі діти. Тому ми вже просто змирилися з неминучим.

Ранок мій починається о 6 годині. Я прокидаюся і йду на кухню готувати сніданок. Найчастіше це омлет чи яєчня із трьох яєць на людину та варена ковбаса чи бекон. Ще варю їм манну чи гречану молочну кашу та нарізаю половину батона. Печу оладки або млинці, до них також банку джему або згущенки. Все це я відношу батькам чоловіка. І це їхній перший сніданок.

На другий сніданок я несу їм молоко чи ряжанку з другою половиною батона та якісь сезонні фрукти чи ягоди. А там і обід незабаром.

Обід у батьків чоловіка складається з великої глибокої тарілки першого: борщу чи супу. На друге – велика тарілка картоплі або рису. Інші каші вони не їдять, бо не люблять. Овочі, салати їм важко жувати, тож це теж відпадає. До гарніру обов’язково по 2 котлетки чи сардельки. Рибу теж вони не визнають, кажуть, вона не ситна і важко витягати кісточки. На десерт обов’язково фрукти чи ягоди з половиною білого хліба.

Кожні два тижні у нас закуповується величезна кількість печива, чаю та різних фруктів. Все одразу відносити їм не можна, тому я порційно раз на тиждень поповнює їхні запаси у будинку. На тиждень їм вистачає кіло печива та однієї пачки чаю. Ще вони дуже люблять булочки з молоком між обідом та вечерею. Якщо забуду принести – дзвонять і просять.

На вечерю, як правило, я їм готую тушковану картоплю із запеченим м’ясом або відбивними. Тушковані овочі, кабачкові або картопляні оладки, хліб з олією, чай чи молоко. А ще банани!

Свекор уже ледве пересувається із двома паличками по кухні від ліжка до столу. Зате ходить у памперси. Свекруха ще іноді може вийти надвір подихати свіжим повітрям і може сама себе обслужити. Але, зважаючи на все, це ненадовго.

Я вже сама ледве пересуваюся від утоми. І ми з чоловіком, щиро кажучи, просто чекаємо, коли наше життя звільнить від цього ярма. Розуміємо, що так думати грішно, але сил уже не лишилося.

Змінити їхній спосіб життя та харчування вже просто нереально. Їм по 80 років і по-іншому вони жити не хочуть. Натомість постійно контролюють, скільки ми витрачаємо з їхніх пенсій, чеки вимагають. А насправді їхніх мінімальних пенсій і на півмісяця не вистачить їх прогодувати! А ще ліки та памперси купувати треба! тобто весь час ми докладаємо ще й свої гроші.

Діти нам радять віддати батьків у будинок для літніх, обіцяють допомогти оплачувати пансіонат, але старі просто туди не погодяться, та й чоловік проти.

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото  – Ibilingua.com.