Нарахувавши дрібницю на хліб та молоко, Надія поспішила до продуктового. Байдужий і зверхній погляд перехожих, до якого вона вже звикла.
У минулому житті вона мала все, але тепер не стало коханого чоловіка, і вона з двома дітьми живе в бараку і намагається боротися за їхнє існування.
Вона не вірила більше в людей або Бога, тому що Він дозволив цьому статися.
Несподівано її гукнув Тарас, який був компаньйоном її чоловіка. Він намагався поговорити з нею, але вона не збиралася довго розмовляти з ним.
Надя лише згадала, що їй довелося пережит, як з’явилися борги, як у неї відібрали все в цьому житті, як покинули близькі та друзі.
І вона нікому більше не вірить. З цими словами вона й пішла від нього, не обертаючись.
Наступного дня їй не хотілося йти, проте молодший занедужав, старший попросив чогось солоденького, а надворі йшов дощ. Але вона зібрала в собі сили і прийшла, знову встала з пластиковою склянкою і почала чекати.
Несподівано до неї підійшов чоловік та простяг пакет, заявивши, що це передав їй Тарас. Повернулася жінка додому з пакетом, знайшла там гроші та записку від Тараса.
Буквально за добу вона була в аеропорту. Тепер вона мала достатньо грошей, щоб виїхати за кордон і купити там будинок, щоб почати життя з чистого аркуша.
Вона спостерігала за тим, як у новинах показували, хто пограбував велику фірму. Ним виявився Тарас.
Надія стояла і дякувала Богові й Тарасу. Саме цей справжній друг зміг зробити для неї все. Вона молитиметься за нього. Шлях її і дітей лежить в Італію, дечекає на них невеличкий, але власний дім.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
