Ми з дружиною були разом 12 років, у на дочка 8-річна. Живемо в Чернівцях.
З нашого міста взагалі можна було не виїжджати, і я Наталці про це говорив, я не хотів розлучатися з родиною, на відстані – це не сімейне життя.
Але моя теща там в Іспанії на заробітках вже 15 років , і одразу покликала Наталю і донечку до себе.
Жінці дуже кортіло поїхати, я бачив це, то му не перешкоджав. Так вони і виїхали більш ніж на рік. Хоча я вважаю, що з Чернівців наших втікати нема чого.
Ну та добре, я ж думав це на кілька місяців, а вийшло он як. Дружині там добре, у мами на всьому готовому живе, не працює, допомогу отримує грошову й гуманітарну.
Злата там в школу пішла, вже й іспанською мовою заговорила трохи, це ж дитина, швидко хватає.
Отже, їм там добре, а я тут сам та й сам. Ну й так сталося, що зустрів неймовірну просто жінку, Ксенія переселенка з Херсонської області, має трьох діток.
Чоловік моєї коханої був захисником, попри трьох дітей. І вже майже рік як його не стало, на жаль. Я бачив, як тяжко Ксені, вона сама сирота, працює, дітей піднімає.
Я став про них турбуватися, допомагати. Я бачив, як вона щиро вдячна, як я роблю її хоч трошки щасливою.
І мої дні стали не такими пустими й самотніми. Я зрозумів, що хочу бути з цією жінкою завжди, що люблю її і її дітей.
А з Наталкою ми почали віддалятися, щиро кажучи, вже давно. Я ще нічого дружині не казав, але вже прийняв рішення.
У мене були деякі збереження і батьківська пуста хата в селі. Її я кілька місяців тому продав, і якщо додам свої гроші – вистачить на нормальну двушку на вторинному ринку.
Так я і зроблю, як тільки розлучуся – собі і Ксені куплю квартиру, а Наталі зі Златою залишиться квартира, у якій мешкаю зараз.
Можливо, ви скажете, що я поганий чоловік і батько, але я вже вирішив. Я хочу провести решту життя з людиною, яка дійсно моя споріднена душа, з якою я відчуваю крила за спиною.
Відчуваю її кохання, турботу і вдячність і даю їй і діткам у відповідь те саме. Не судіть і не судимі будете, як кажуть.
Закінчиться в Іспанії навчальний рік у Злати, і Наталя з донечкою повернуться, дружина вже мені про це повідомила.
І от тоді станеться серйозна і доленосна розмова з Наталкою. Сподіваюся, дружина все зрозуміє і ми залишимося у нормальних стосунках, адже я дуже люблю Злату, буду платити донечці аліменти, спілкуватися з нею і залишатися її татом.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір