Ми з дружиною були разом 12 років, у на дочка 8-річна. Живемо в Чернівцях.
З нашого міста взагалі можна було не виїжджати, і я Наталці про це говорив, я не хотів розлучатися з родиною, на відстані – це не сімейне життя.
Але моя теща там в Іспанії на заробітках вже 15 років , і одразу покликала Наталю і донечку до себе.
Жінці дуже кортіло поїхати, я бачив це, то му не перешкоджав. Так вони і виїхали більш ніж на рік. Хоча я вважаю, що з Чернівців наших втікати нема чого.
Ну та добре, я ж думав це на кілька місяців, а вийшло он як. Дружині там добре, у мами на всьому готовому живе, не працює, допомогу отримує грошову й гуманітарну.
Злата там в школу пішла, вже й іспанською мовою заговорила трохи, це ж дитина, швидко хватає.
Отже, їм там добре, а я тут сам та й сам. Ну й так сталося, що зустрів неймовірну просто жінку, Ксенія переселенка з Херсонської області, має трьох діток.
Чоловік моєї коханої був захисником, попри трьох дітей. І вже майже рік як його не стало, на жаль. Я бачив, як тяжко Ксені, вона сама сирота, працює, дітей піднімає.
Я став про них турбуватися, допомагати. Я бачив, як вона щиро вдячна, як я роблю її хоч трошки щасливою.
І мої дні стали не такими пустими й самотніми. Я зрозумів, що хочу бути з цією жінкою завжди, що люблю її і її дітей.
А з Наталкою ми почали віддалятися, щиро кажучи, вже давно. Я ще нічого дружині не казав, але вже прийняв рішення.
У мене були деякі збереження і батьківська пуста хата в селі. Її я кілька місяців тому продав, і якщо додам свої гроші – вистачить на нормальну двушку на вторинному ринку.
Так я і зроблю, як тільки розлучуся – собі і Ксені куплю квартиру, а Наталі зі Златою залишиться квартира, у якій мешкаю зараз.
Можливо, ви скажете, що я поганий чоловік і батько, але я вже вирішив. Я хочу провести решту життя з людиною, яка дійсно моя споріднена душа, з якою я відчуваю крила за спиною.
Відчуваю її кохання, турботу і вдячність і даю їй і діткам у відповідь те саме. Не судіть і не судимі будете, як кажуть.
Закінчиться в Іспанії навчальний рік у Злати, і Наталя з донечкою повернуться, дружина вже мені про це повідомила.
І от тоді станеться серйозна і доленосна розмова з Наталкою. Сподіваюся, дружина все зрозуміє і ми залишимося у нормальних стосунках, адже я дуже люблю Злату, буду платити донечці аліменти, спілкуватися з нею і залишатися її татом.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.