Моя сестра Катерина думає лише про себе. І хоча ми начебто нормально спілкувалися в минулому, тепер вона поводиться не найкращим чином. Розчаровуватись у людях – це сумно. А розчаровуватись у рідних – практично нестерпно.
Хочу сказати, Катя моя все життя мала проблеми з чоловіками. У неї жодні стосунки не тривали понад два роки. Якийсь дитячий садок. То їй здавалося, що він з іншого зустрічається, то в неї просто зникли почуття.
Отак до сорока років і дожила моя сестра, без чоловіка та без дітей. Я, хоч і молодша, але вже на цей час обзавелася родиною міцною, чоловіком і двома дочками.
Так ось, почула вона десь, що деякі наші жінки спеціально виїжджають до інших країн і там шукають собі чоловіків. У Європі та Штатах усі кар’єристи. І дітей народжують уже у нормальному такому віці. Кажуть, там джентльмени усі, а місцеві пані їм не подобаються. Вони за собою не стежать, постійно вимагають чогось.
Наслухалася Катя цих розмов і вирішила змінити своє життя.
Віддала під оренду свою квартиру, звільнилася з роботи і подалася до Канади. Знає англійську, має непогану професію, її скрізь з руками візьмуть. Та й зарплати в Канаді набагато вищі за наші. Тож можна одразу двох зайців упіймати: і чоловіка знайти хорошого, і грошей заробити. Якщо, звісно, все складеться вдало.
На чужині сестру мою прийняли з радістю та обіймами, у Канаді сильна українська діаспора. Влаштували на роботу, навіть виділили штатного перекладача. Але Катя почала з цим перекладачем зустрічатися. На вигляд приємний чоловік, худорлявий. На жаль, минуло десь півтора роки – і все. Розлучилися.
Наступним був робітник у автомайстерні. Красивий високий чоловік. Не мільйонер, але його професія вважається досить прибутковою. Тим більше, ремонтував він не аби якісь машини, а дуже дорогі. І все було б добре, але Катя не попала під його стандарти.
На початку їхніх стосунків вона щотижня ходила до салону, доглядала себе, харчувалася правильно. Але потім, коли цукерково-букетний період минув, розслабилася.
А красеню це не надто й сподобалося. Мабуть, бачити жінку 45 років без косметики йому було так собі. Хоча сам він на 4 роки старший. Розпався і цей роман.
А потім уже на роботі сказали, що їхнє відділення змушене економити, скорочувати витрати. Ось її й скоротили. Але все одно вона дуже добре заробила. З огляду на те, що за житло вона не платила, а обід їм видавали на роботі. А на що зайнятій жінці ще витрачати, на сережки?
Коли Катерина моя приїхала додому, я, звичайно, відвідала її. У суботу напекла рогаликів і пішла до неї, розпитала, як там життя, і що вона думає робити далі. До того ж, я прийшла з вигідною пропозицією, але відповідь Катерини мене абсолютно не потішила. Як можна такою бути і думати лиш про себе?
Сестра почала розповідати мені про те, куди вона хоче інвестувати гроші, які там відсотки капатимуть і так далі. Ну, ви вибачте мені, але я все життя була домогосподаркою. Виховувала дітей, кохала чоловіка. Навіщо ти розповідаєш мені якісь свої моменти й амбіції? Давай уже про життя поспілкуємось.
Тоді мені вдалося з’ясувати, що дітей вона мати взагалі не збирається. Жаліє, звичайно, що так склалося, але вже вік такий, що не варто. Батька шукати не хочеться, та й народжувати вагається. І тоді мені на думку прийшла чудова ідея, як би ми могли по-сестринськи виручити одна одну.
Справа в тому, що моя старша дочка зараз якраз школу закінчила. Збирається до вишу вступати, але з її балами, думаю, нікуди не потягне. А без освіти у наш час аж ніяк. Значить платне навчання, що робити.
Чоловік відмовився, сказав, що дочка у майбутньому все рівно піде жити в іншу родину, нащо їй ці університети? Але я розумію, що життя по-різному складається. Вчитися треба.
Ну а Катя собі навіщо дитину хотіла? Щоб у старості було кому їй допомогти. Щоб вона не одна у своїй квартирі лежала і думала про фонди, біржі і все таке. Це ж нормально, так у всіх.
Отож я й запропонувала їй: нехай вона своїй старшій племінниці дасть грошей на навчання. Та їй поверне – як на роботу влаштується, поступово.
За це вона зобов’язується в старості доглядати за Катериною як за рідною матір’ю. І все чесно, у мене залишається молодша дочка. А якщо улюблена тітка виручить, дасть путівку в майбутнє – хіба це не причина допомогти їй? Доглядати за літньою людиною?
Гроші – це добре. Але в старості їх буде ні на що витрачати. А ось – опора. Хороша ж пропозиція.
Але Катерина не оцінила практичності моїх ініціатив і сказала, що їй вони не до вподоби. До того ж вільних грошей немає, їх все потрібно обов’язково кудись вкласти, потім дістати, примножити. Як так від грошей можна залежати?
Я не думаю, що зайвих кілька тисяч євро якось би вплинули на ситуацію. Рідна племінниця ж. Але ні. Сестру я переконати так і не змогла.
Звичайно, йшла від неї я незадоволена. Наговорила там усякого, мене можна зрозуміти, емоції. Але своєї думки я дотримуюсь досі. Егоїстка й скнара. Пожаліти дитині грошей, коли самій витрачати нема куди.
Ось такі бувають сестри. А ви робіть висновки про родичів. Якщо буде у вас щось негаразд, може, і вони відвернуться, коли цього найменше чекаєш. От як у мене сталося. Тому будьте готові. Всім добра й миру, це саме головне!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.