Ігор приходить додому від чергової коханки до своєї п’ятої дружини. Цілує Тетяну: «Як день, люба? Що на роботі?», обіймає Назарчика. Роздивляється навколо: нарешті його дім такий, про який він мріяв. І все інше в житті так, як треба. А мені він іноді говорить: «Шкода, що ти встановила собі зайві рамки і більше не хочеш».
Гаряча осетинська кров завжди давала про себе знати. Він кохав першу свою дружину Марину, але зраджував їй ще до весілля. З дівчатами, що були в нього до Марини, з новими випадковими знайомими. Мало хто йому відмовляв.
Прожили з Мариною майже 10 років, народили Люду і Павлика.
А потім Ігор пішов від Людмили до пишногрудої красуні Олени. Все місто наше трохи погуло, бо він вже тоді, в 35, займав одну з керівних посад і був доволі відомим чиновником.
Погуло містечко – і звикло. Марина з дітьми з виїхала до батьків в столицю, звідкіля і привіз її в нашу «провінцію» свого часу Ігор. А він на Олені оженився.
Та коханку Вірочку, яка три роки тому з’явилася, не кидав ні під час розлучення з Мариною, ні тепер, коли побрався з Оленою.
Та і від стрімких інтрижок на один-два рази не відмовлявся. Навіщо?
Так мені і сказав під час одного з наших небагатьох, але пристрасних, побачень (не встояла кілька разів і я):
«Навіщо від чогось в цьому житті відмовлятися? Треба брати від нього все, бо воно єдине!»
Ну, з одного боку – наче й вірно, а з іншого… Мені точно не імпонує бути однією з багатьох, тому я швиденько перевела наше спілкування в доброприятельське русло.
…У них з Оленою вже зростав трирічний Богданчик, коли Ігор «спалився», і дружина подала на розлучення.
В 40 Ігор повів під вінець Галину. Так вони добре виглядали разом, що навіть мені здалося: знайшов він-таки своє!
Знайшов. На 5 років. Певна річ, під час шлюбу з Галиною радості життя не відмінялися. Я навіть знаю, хто народив майже одночасно з Галею йому позашлюбну дитинку… А Галя народила донечку Вікторію.
Віці було 4, коли її тато закохався шалено. А Світлана заради нього покинула родину і кинулася в обійми мого гарячого знайомого…
Та цей роман, хоч теж переріс у шлюб, виявився найкоротшим з його офіційних стосунків. Вже через три роки вони були розлучені.
А в 52 роки Ігор взяв за дружину тендітну 37-річну Тетяну. Продав свою квартиру, купили будинок за містом, облаштували.
Сам посадив сад, виноград, навчився робити смачнезне вино.
Народився в них Назарчик. І онуків від старших дітей Ігор вже має.
І щасливий. Осів нарешті.
Приходить додому з роботи чи від чергової коханки до своєї п’ятої дружини. Цілує Тетяну:
«Як день, люба? Що на роботі?», обіймає Назарчика.
Роздивляється навколо: нарешті його дім такий, про який він мріяв. І все інше в житті так, як треба.
«Вгамуєшся ти колись?» – питаю іноді, коли випадково перетинаємося по старій дружбі на каву.
«Колись, – посміхається. – Але все ж шкода, що ти встановила собі зайві рамки і більше не хочеш…»
Автор – Олена Коржик.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук заборонено.
Фото – akzent.zp.ua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!