Нас в сім’ї було двоє. Катерина старша від мене на десять років. Вона гарно вчилася, батьки завжди пишалися і ставили мені її в приклад. Сталося так, що після навчання я одразу ж вийшла заміж, а Катерина до сьогоднішнього дня самотня, і живе в селі з батьками пенсіонерами. Живемо ми в невеличкому місті. І ось недавно трапилася така ситуація, яка не дає спокою моїм батькам.
Моя старша сестра – стара діва. Їй 52 роки. Заміжньою не була. У дитинстві ми не сильно спілкувалися, більше зблизилися коли я стала вже підлітком. Їздили разом відпочивати, ділилися різними історіями і т.д.
Катя була для мене приклад для наслідування, все знала, все вміла. Потім я поступила в інститут і стала жити в гуртожитку. Мої батьки матеріально мені не допомагали, я з першого курсу пішла ще й працювати. На другому курсі я познайомилася з хлопцем з іншого міста. На четвертому курсі ми одружилися, і після закінчення навчання я переїхала до нього на батьківщину.
Два роки прожили з його батьками, потім орендували однокімнатну квартиру. Сестра приїжджала часто. Вона педагог, і відпустка у неї і взимку і влітку (влітку, до речі, майже три місяці). Вона приїжджала на все літо. У цей період з Антоном у нас були часто лайки на цьому грунті. Самі розумієте, молоді, закохані, а з вами в одній кімнаті живе старша сестра. Але їй я не могла нічого сказати, тому, що в моїй родині прийнято на тему самотності моєї сестри нічого не говорити.
Через вісім років у нас з чоловіком народилася дитина. Ще через рік я знову зрозуміла, що ношу під серцем дитя. Сестра все так само приїжджала в гості, а ми продовжували жити в однокімнатній. Зрозумівши, що треба щось міняти в житловому плані, ми зважилися на кредит. Купили будинок.
Час пролетів швидко, зі своїми труднощами: два рази стрибок долара, хвороби дітей, перехідний вік, клопоти, побут. За весь цей час я помітила, що у мене все менше і менше тем для спілкування з Катериною, і авторитет її для мене взагалі зник.
Ні, ми не перестали спілкуватися, вона приїжджала в гості, але вже рідше, їздили і на море разом: я, чоловік, діти і вона. Але спілкування обмежувалося погодою або якимись абстрактними темами. Адже вона весь цей час живе з моїми батьками-пенсіонерами, а зараз вже і сама на пенсії.
У мене з Антоном і дітьми дуже хороші, дружні стосунки. З чоловіком ми як і раніше любимо один одного. Останні роки ми з Антоном дуже багато працюємо. Трохи встали на ноги. Купили автомобіль. Виплатили кредит. Цього літа вирішили на автівці поїхати сім’єю відпочивати, тільки ми.
Мої батьки, дізнавшись це, запитали: “Чому не берете з собою сестру?”. Я відповіла, що ми б хотіли цю відпустку провести самі, своєю сім’єю. Що і зробили. Відпустку провели просто чудово! Але за це я тепер плачу тим, що батьки зі мною розмовляють з небажанням, а Катя зовсім не йде на контакт, взагалі! І це через те, що ми її не взяли з собою. Але ж я її все одно як сестру дуже люблю!
Так скажіть на милість, я повинна тепер все життя сестру всюди з собою брати? Так, вона самотня, живе зі старими батьками (які прожили життя як кішка з собакою), так, не склалося сімейне життя, але у мене ж крім неї є ще коханий чоловік, діти, і я хочу побути і з ними. Тільки з ними, своєю сім’єю.
Як мені бути, як донести це своїй сім’ї! Чи це доля всіх родичів, в чиїх сім’ях є старі діви? А не стане моїх батьків, тоді всі свята, відпустки, все з Катериною?!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook