Поки мої подруги мріяли про те, щоб у їхньому житті з’явився чоловік із грошима, я працювала сама. Почала заробляти ще у 14-й, коли мама занедужала, і коштів просто не вистачало. Я пройшла довгий шлях від роздачі листівок до найпрестижнішої роботи в офісі.
А потім зустріла чоловіка, поруч з яким могла дозволити собі все. Але я не прагнула користуватися цим. Наші стосунки з Максимом поступово розвивалися. І я була на сьомому небі від щастя, навіть не підозрюючи, яке майбутнє на нас чекає.
Макс завжди любив жіночу увагу. І до мене в нього було багато дівчат. Я знала про це, тому ревнувала його до кожної зустрічної. Але подруги заспокоювали, казали, що він обрав саме мене. Це не пусті слова. Так було рівно до того моменту, поки ми не одружилися.
Казкове весілля змінили суворі будні. Насамперед Максим наполягав на тому, щоб я покинула роботу. Мовляв, жінка має займатися побутом та дарувати чоловіку радість у межах будинку. Мені це одразу не сподобалося, але я вирішила, що це непогана можливість просто відпочити від офісного життя.
Дуже скоро мої власні заощадження зійшли нанівець. Я розуміла, що тепер мене забезпечує чоловік. Але брати в нього гроші соромилася. А потім з’ясувалося, що й давати мені їх ніхто не поспішає. Максим сам планував сімейний бюджет, сам усе купував.
У плані готування я відчувала себе найманою куховаркою, бо чоловік казав, що він хоче на сніданок та вечерю, купував для цих страв продукти, а мені залишалося лише готувати. Я намагалася протестувати, але Максим був невблаганний, і винною завжди опинялася я.
І я вже на тих етапах думала про розлучення. Але незаплановано дізналася, що стану мамою. Чоловік був радий цій новині. Та й я мріяла стати мамою. Але думки про те, що буде після народження малюка, глинули мене чи не щодня.
До речі, із подругами я практично не бачилася. Максим цього не любив. Я відчувала себе заручницею якоїсь родинної в’язниці. А коли народилася донеча, чоловік зовсім із котушок злетів. У нього явно якісь проблеми на ґрунті грошей. Він у принципі перестав мені їх давати. Смішно сказати, навіть на засоби гігієни доводилося мало не на колінах випрошувати!
А потім Максим заявив, що мені також треба працювати. Вичитав десь в Інтернеті, що мами у декреті багато заробляють, і давай мене пиляти. Я чесно старалася, але коли у тебе на руках піврічне маля, сидіти постійно за ноутом просто неможливо.
Ми почали сперечатися ще й на цьому ґрунті. Я не знаю що мені робити. З одного боку, я готова подати на розлучення вже завтра. З іншого боку, мені просто лячно. Я не знаю чого чекати від чоловіка, як він відреагує. Зібрати всі речі і просто виїхати я також не можу. Все-таки у нас є спільна дитина!
Ось і виходить, що я виявилася заручницею без грошей. Батьки мешкають в іншому місті. Подруги теж мало чим допоможуть з огляду на те, що ми практично перестали спілкуватися. Максим ніби спеціально все так організував, щоб я вже нікуди не поділася. І від цього на душі ще тривожніше. Як далі жити?
Фото – спеціально для ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.
