Наш переїзд до Варшави закінчився зовсім не так, як ми очікували. Зараз ми у Львові. А Польща виявилася зовсім не казкою, які б їй там серенади зараз всі не співали. Ні, країна чудова, а є одне “але” – чудова вона для поляків.
Приїхали ми як і всі, як біженці з Харківшщини, де нашого дому більше не їснує. Я, чоловік і троє дітей.
Ми швидко зрозуміли, що треба шукати роботу – соцдопомоги нам не вистачало, а жити в школі було не зручно.
Нам сопочатку здавалося, що ми потрапили до України за 200 років у майбутньому. Але за кілька місяців почали щось підозрювати.
Все почалося з того, що ми з чоловіком сіли і порахували, скільки ми заробляємо: він на будівництві, я прибиральницею. Виявилося, що «ви отримуватимете ту саму зарплату, але з перерахунком на місцеву стабільну валюту» – це значно менше, ніж в Україні з нашою чудовою прив’язкою до курсу НБУ.
Всі соціальні переваги – для місцевих мешканців, хто має польський паспорт або карту Stałego Pobytu. Приїжджі зазвичай можуть працювати тільки за трудовим контрактом. У цьому випадку податки рахуються дуже не вигідно для працівника.
Так, ви можете піти в лікарню і полікуватися безкоштовно за податки, які ви платите, але з вами говорити місцевою мовою. Допустимо, це не проблема. Тоді зустрічайте чудові черги у Європі на 3-5 місяців.
Так, ви можете викликати правоохоронців, якщо у вас вкрали сумочку під офісом у центрі міста, але якщо не взяти з собою співробітницю, яка розмовляє польською та англійською одночасно, то вас можуть і з собою забрати, у клітинку посадіти.
Так, ви можете відчувати себе захищеним у себе вдома, але це дивлячись який район і чи не свято. А то у них там все у звичайні дні закривається о 18-й, а у свята взагалі нічого не працює. Ну це реально важко пояснити, що значить нічого, це ось як на дверях «Хліба немає. Зовсім ні!».
Можливо, це все дрібниці. Що означає «соціальні гарантії та рівень життя тільки для місцевих», ви починаєте розуміти, коли у вас запити вищі.
Звичайно, є багато і добрих моментів. Наприклад, цілодобовий транспорт, можливість подорожувати з тимчасовим видом на проживання. Але я хочу донести думку, що 90% соціальних гарантій працює на людей, які мають свою квартиру в цій країні, і вони є її громадянами. більшість позитивних пунктів вас не торкнеться. Або, у кращому випадку, вам знадобиться для цього витрачати час на якісь додаткові документи та рухи.
Поняття «рівень життя» більше лягає не на вас, а на місцевих, які там виросли і живуть вже довгий час.
Припустимо, купити квартиру можна в кредит і навіть додати його в витрати, щоб платити менше податків, але зробити це можна не у всіх країнах і при цьому потрібно буде дуже довго виплачувати кредит (близько 30 років). Якщо ви потрапили в якусь пригоду і ви не місцеві, а там спірна ситуація, то ви будете винним, у вас можуть надовго відібрати права, а ще випишуть величезний штраф.
Ну якось так. Тому ми у Львові, і наша країна – найкраща.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил
- Декілька місяців тому Олена почала жалітися, що Андрійко відстає в англійській. Всі її натяки йшли до того, щоб я помагала їй в оплаті репетитора. Я погодилася, це ж мій рідний онук. Але нещодавно я задумалася про наступне. Раз, а то і два рази в місяць, в моєї Оленки міняється колір манікюру. Я коли в своєї сусідки дізналася ціну цієї процедури, мало зі сходової клітки не звалилася. Виходить, дочка мене обманює!