Наш племінник Михайло, одружився з дівчиною старшою за нього на кілька років. Майже ніхто не знав її вік до самого весілля та й після нього теж. Лише через чотири роки дізналася, що вона старша за нього на шість років.
Племінник мій ровесник. Так вийшло, що у нас із братом велика різниця у віці, от і росли з Мишком, як брат із сестрою. Потрібно сказати, що невістка не виглядає на свої роки, значно молодша. Завжди доглянута, стежить за зовнішністю та фігурою. У шлюбі взяла правління до рук, інакше й сказати.
Молоді переїхали жити до сусіднього міста, до невістки до квартири, яку їй подарували батьки задовго до весілля. Вона самодостатня, завжди сама утримувала себе, добре заробляла, не боялася братися за нову справу.
З батьками Міші у невістки якось дивно складалося. Вона не поводилася, як заведено, як завжди. Спілкувалася з усіма нарівні, як із друзями.
Завжди давала відсіч на найменші заперечення чи спроби вказати, як правильно жити. А мій брат теж нетерплячий, запальний. Ось одного разу вони й не зійшлися на думці.
Я не чула початку розмови, була у дворі, на присадибній ділянці, де ми всією сім’єю смажили шашлики, діти плескалися в басейні. А невістка зайшла до будинку, де сидів у кухні мій брат.
Почувся гомін, розмова на підвищених тонах. Усі аж притихли і стали вдивлятися крізь величезні скляні двері, сподіваючись, що здалося. Та не тут було.
— Олександре, про що ви говорите? – крикнула невістка.
— Люба моя, ти послухай досвідчену людину! – говорив брат.
— Досвідченого? Хочете сказати, що сина свого виховували з особистого досвіду?
– Допустимо і так!
— Досвідчений, дивись! Та я в своєму житті стільки побачила, що ваш досвід разом узятий з вашим сином просто тьмяніє на горизонті, — видала невістка, глянула пильно у вікно і вийшла у двір, сильно грюкнувши дверима.
Усі притихли, не розуміючи того, що відбувається. Дивилися лише на Михайла, з його реакцію. Чекали, до кого він піде дізнаватися, що таке трапилося. До дружини, яка заявила про кількість хлопців до заміжжя чи до батька.
Михайло посидів хвилини три на лавці, трохи осторонь мангалу. Потім повернувся до нас і, ніби нічого й не чув, крутив шашлик на вугіллі.
Мені теж було ніяково якось навіть щось питати. Бачила, як невістка сіла на сходинки перед входом у будинок і просто дивилася у порожнечу. Я підійшла і запитала, чи все гаразд, може чимось допомогти, але вона лише махнула рукою, встала та пішла в будинок.
Після цієї сварки брат довго не спілкувався з невісткою, цілий рік вони не бачилися. Але потихеньку помирилися. Більше не чула таких суперечок та гучних фраз.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
