Наш єдиний син нам такі сімейні проблеми влаштував, що просто голова обертом! Ситуація склалася просто тупикова. Покликав наc Женя серйозну розмову та повідомив, що він скоро стане татом, але є один нюанс, зараз все поясню.
Наш єдиний син Женя влаштував нам усім сімейні проблеми. Справа в тому, що йому 28 років, але він, на жаль, так і не навчився дивитися в майбутнє. Тепер він має вирішити складну ситуацію.
Чотири роки тому він одружився з дівчиною, яку тоді дуже любив. Познайомилися на роботі, Рита вже була до того заміжня. Женя почав приділяти їй увагу і, зрештою, привів до нас додому знайомитися.
Я пам’ятаю той день, адже ми з батьком були заздалегідь попереджені, готувалися. А Рита прийшла в якихось незрозумілих шортах та ще й пішла через 20 хвилин, бо її покликали до себе подруги.
Так, не приховую. Я не була в захваті від того, що моя невістка ось така. Але син казав, що вона “та сама” і він хоче бути її чоловіком. Тож весілля не змусило на себе довго чекати. Мені 55 роки, і я не з тих жінок, які щодня ходять у гості до своїх дітей. Тож про самостійне сімейне життя сина я дізнавалася лише з його слів.
І Женя нам розповідав, що у них у шлюбі все добре. Ну, на відпочинок разом їздили. А до того виникали непорозуміння, але це буває в родинах і не тільки в молодих.
Однак про онуків розмов не було. Я одного разу запитала сина, ви не хочете діток чи просто чекаєте на відповідний момент у фінансовому плані? А він мені відповів, що вони давно готові до дітей. Але поки щось якось не виходить.
Ну що ж вдієш. Мабуть, потрібен час. Так я собі тоді вирішила. І заспокоїлася щодо цього питання. А потім до мене зателефонував син та попросив зустрітися. Потрібно було поговорити. Я, звісно, відмовляти не стала.
Розмовившись, син мені зізнався: він скоро стане татом, але є нюанс. Дружина поки що про це не знає. А ось із дівчиною, яка має стати матір’ю його дитини, я добре знайома. Це Наталка – синове шкільне кохання. Вони тоді довго зустрічалися та дуже сумно розлучалися. Принаймні син собі місця не знаходив.
І що тепер робити? Женя просив дати йому пораду, як вчинити. Все-таки до дружини в нього справді були почуття, одружився він за власним бажанням, тож просто так покинути Риту морально не міг.
Але й Наталка у його серці посідає особливе місце. А після того, як син дізнався, що вона ще й при надії від нього… Складний вибір, необхідно ухвалити якесь рішення.
Добре це чи погано, але давати важливі поради у мене виходить найгірше. Та й як мені дати синові якесь напуття, якщо я не знаю всіх деталей? Адже в голову не залізеш, аби думки прочитати.
Тому я вважала за краще уникнути прямої відповіді. Син дорослий, хай сам вирішує, як йому бути. Чоловік же має все сам визначати у своєму житті. І чоловік мене підтримав, сказав сину те саме.
Але помилку Женя зробив вже за тиждень. Коли поділився новинами з моєю мамою, своєю бабусею: вирішив запитати у неї, як йому треба вчинити, адже вона «життя прожило і має великий досвід».
Так, жінка 74 років, яка в житті не пропрацювала жодного дня, а лише молилася та псувала життя чоловікові! Вже їй є що сказати, вона розуміється!
Ми живемо близько біля мами, але практично не спілкуємось. Я не виношу релігійних людей, які навчають усіх довкола. як жити. А мама? А мама просто не переносить мене. От якось так.
Тому тільки можете уявити мою реакцію на таке поспішне рішення рідного сина. Втім, він отримав розгорнуту пораду про те, що якщо він розлучиться з дружиною, то горітиме в геєнні вогняній, а на його рід впадуть усі біди світу.
Тож, за словами моєї мами, краще жити все життя в обмані, відмовитися від свого «нащадка, народженого у гріху» і, звичайно ж, відмолити гріхи в церкві. Думаю, була б її воля, вона б ще й дитину порадила б ен пускати на світ. Але це навіть для неї надто божевільна ідея: церква такого не терпить.
Тож ситуація наразі наступна: мій онук ще не народився. Син з дня на день зізнається дружині у зраді. Але я не знаю, чим це скінчиться. Мама насідає на нього, щодня дзвонить, щоб він прийшов до неї на службу, щоб там йому розповіли як жити, окропили святою водою і таке інше.
А я почуваюся безпомічною зрадницею, бо не можу навіть зараз поговорити з сином, дати слушну пораду і вимагати, щоб він вчинив ось так і так. Щоб там не сталося, він все ще моя дитина.
Ну, а зраджую я його тим, що й матері своїй не можу сказати, щоб не лізла в чужі справи. Адже вона й невістці моїй зателефонувати може, якщо раптом захоче. А в чому та винна?
Я на сто відсотків бажаю синові тільки найкращого. Але не знаю, як йому допомогти. Тому залишається лише спостерігати, склавши руки. Сподіваюся, питання вирішиться легко та без серйозних проблем.
Помилкою молодості це не назвати, але наслідки можуть тяжіти над сином все життя. І це, звичайно, засмучує мене ще дужче. Навіть не знаю, яким буде вирішення складної ситуації, сподіваюся на розум сина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.