Наша дочка – безвідповідальна жінка, яку думає тільки про себе. Вона при надії третьою дитиною. Внучкам 16 і 14 років вони сказали, що підуть з дому, якщо в сім’ї з’явиться ще одна дитина.
Дочка Наталя розлучилася з першим чоловіком через його зраду. Точніше, він сам пішов до іншої. Зараз у неї другий шлюб і її чоловік теж не бажає займатися малюком, його цілком влаштовують дорослі діти, він звик до них і ставиться, як до рідних.
Я не дивуюся, що в них зараз щодня конфлікти й суперечки. Виявилося, що зять перед одруженням попередив, що дітей не хоче, її материнський інстинкт вже реалізувався, а його цілком влаштовують її діти.
Я намагалася пояснити їй, що третя дитина у нашій країні – це розкіш, особливо в такий час, як зараз. Тут би двох підняти, тим більше це дівчатка й у такому віці. Їм треба і час приділяти, і дати освіту. А одягнути-взути тільки скільки коштує!
А чоловік пригрозив піти, якщо вона зважиться, все ж таки народити. Я попередила, що допомагати з дитиною не буду, нехай на мене і не розраховує, я майже виростила онучок і тепер хочу пожити собі на втіху.
Я хочу спокою, спокійно побути на дачі. Але дочка нікого не бажає слухати та не погоджується на вмовляння, каже буду народжувати – й крапка. Каже, що завжди мріяла мати велику родину, а чоловік звикне та полюбить дитину, коли побачить і візьме на руки.
Не знаю, в кого вона пішла така наївна. Навіть зради першого чоловіка та розлучення її нічому не навчили.
Ви скажете, яка моє діло до рішення дорослої дочки? Але я бачу, що сім’я валиться, і не здивуюся, якщо дочка знову залишиться сама, але вже з трьома дітьми на руках.
Мимоволі мені доведеться їй допомагати, і не тільки, як нянька, а й грошима. Просто мені дуже шкода онучок. Яка ж моя Наталка нерозумна виросла, і нічого ж не вдієш. Думаю оце виїхати в Італію до подруги, яка давно кличе, бо іншого виходу не бачу – інакше діти на мені будуть.
Передрук без посилання заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором
- Свекруха Марина Федорівна – золота людина. Мудра, знає життя на багато краще за мене. Маю її слухатися, щоб з мене хоч якийсь толк був. Я не правильно доглядаю за чоловіком, тобто її сином, неправильно роблю все для дитини. Днями зібралася я прибрати зуб, муляє мені давно, а мама чоловіка каже мені: “Не здумай! Тобі занесуть щось і в щоці утвориться дірка!” І що тепер робити – не знаю, невже свекруха права? А вона мені: “Ти йому ручки-ніжки пошкодиш. Ось я дивилася передачу, там так і було”
- Я ще в п’ятницю попередила і сина і невістку, щоб приїхали в село, бо потрібно все з поля допомогти зібрати. В мене дочка ще є, Наталка зі мною живе, але до роботи – дуже лінива. А ось невістка – інша справа. Того дня ми мали справу з морквою і бурячком. Невістка копала, а я відразу ж обчиняла. Робота в нас йшла конвеєром, тільки бухгалтерія підвела, як любить сміятися мій чоловік. А після роботи всі сіли до столу. Я й не сподівалася, що моя невістка така