Наша донька з зятем і онучкою живуть в Летичеві на Хмельниччині. Там же на сусідній вулиці – свати. А тепер і ми з чоловіком вже більше пів року як тут орендуємо квартиру, бо виїхали з Херсонщини. А повертатися ще вважаємо зарано.
Так ось, я лиш тут побачила, що зробила сваха з онучкою Даринкою, це ж просто не описати! І як так тільки можна, куди моя дочка дивиться? судячи з усього – нікуди. А дарма. На дівчинці і її майбутньому це точно позначиться не найкращим чином.
Я не з тих бабусь, що вічно пурхають довкола своїх онуків, ніби в їхньому житті більше немає інших справ. Ні, ви не подумайте, я дуже люблю свою внучку. Але бачилися ми досі не дуже часто, оскільки жили ми не близько.
Зі сватами ж Даринка від народження мешкає в одному містечку, і моя сваха, на скільки я розумію, не вилазить з оселі дочки й зятя, вона у них за господиню.
Оце коли ми вже оселилися теж в летичеві поки що, зустрілися якось з рідними на сімейному святі. Хочу сказати, що після приїзду я одразу помітила, як онука погладшала. Даринці лише 3 роки, а животик уже надутий, ніби вона разом із батьком щовечора п’є пінне!
Неозброєним оком видно, що у дитини надмірна вага. Я спостерігала за нею цілий день. Дівчинка постійно їсть, в рухливі ігри майже не грається, просто тому що не може, зате сидить вже у планшеті. Хіба це нормально?
Надвечір я не витримала і почала відбирати у Даринки печиво та цукерки. Коли це помітила сватя, почався справжній переполох. Не пригадаю, коли востаннє так підвищувала голос. Та все без толку! Тому в нашу розмову, а точніше сказати, волання, вплуталася моя дочка, яка, до речі, сама після народження дитини не тільки не скинула зайве, то ще й набрала пристойно.
Юля, дочка, почала звинувачувати мене в тому, що я все життя обмежувала її в їжі. І в неї виникли комплекси. Аргумент звучав так: «Я не хочу, щоб у моєї дочки було те саме!»
Прекрасно! Але Даринка матиме комплекси з приводу зайвої ваги, якщо не почати робити з цим щось уже зараз.
Онучці через 3-4 роки йти до школи. З такими темпами доведеться возити дитину на навчання на візку, бо сама ходити вона вже не зможе. Невже батьки цього не розуміють? Хоча чому я дивуюсь. Дивишся на них всіх і бачиш сімейство колобків.
Я не розумію, чому не можна вивчити, чим можна годувати дитину, а чим не можна. Чому ваза на обідньому столі постійно поповнюється ваза з цукерками та печивом, а не з фруктами?
Я не помітила, щоб Даринка бодай іноді пила просту чисту воду. Натомість одні газировки та пакетовані соки. Дитина не знає міри, їй все дозволяють і спускають із рук. Ким виросте ця дівчинка, якщо не зайнятися її харчуванням та вихованням уже зараз?
Все це я намагалася донести до дочки та свахи. Але вони мене не розуміли. Дивились на мене так, наче я експонат на виставці.
Звичайно, мені майже 60 років, а я чудово виглядаю. Я струнка, адже перебуваю в постійному русі. Як і раніше, займаюся йогою і їжджу на велосипеді. Харчування у мене рослинне та чисте. Жодних смажених та жирних страв. А ще я ходжу до косметолога!
Моя сватя не така, і я не засуджую її. Це лише її вибір. Але я не хочу, щоб це стосувалося дитини, моєї рідної онучки. Невже так важко це зрозуміти? Але найсумніше те, що моя Юля теж відмовляється до мене дослухатися.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.