fbpx
життєві історії
Наша дорога з Маріуполя до друзів у Японію зайняла майже два місяці. Не буду розповідати, що ми пережили. А от чому японці німіють від обурення, коли бачать наше вміння відпочивати, розповім. Тепер ми з чоловіком і трьома дітками – жителі цієї дивовижної і дивної країни

Наша дорога з Маріуполя до друзів у Японію зайняла майже два місяці. Не буду розповідати, що ми пережили. А от чому японці німіють від обурення, коли бачать наше вміння відпочивати, розповім.

Так сталося, що тепер ми з чоловіком і трьома дітками – жителі цієї дивовижної країни.

Тут зовсім інший світ з іншою культурою, менталітетом, традиціями, правилами та законами. І це не дивно: життя японців і справді сильно відрізняється від нашого. У плані роботи та кар’єризокрема.

Восьмигодинний день добіг кінця, головні робочі моменти налагоджені, а все інше зачекає до завтра. З такою думкою залишає робоче місце практично кожен офісний працівник в Україні, ми були якраз з їх числа.

Однак у мільйонів співробітників японських корпорацій завершення трудового дня виглядає зовсім інакше.

Для них відхід з роботи, щоб встигнути додому до вечері, загрожує звинуваченнями у відсутності лояльності до роботодавця та компанії в цілому.

Як нам озповіли друзі, які нас поселили у себе, приблизно 25% японських роботодавців дозволяють своїм підлеглим переробляти близько 80 годин щомісяця. При цьому понаднормові не оплачуються, адже співробітники йдуть на це за власним бажанням. На жаль, за останні роки японці все частіше линуть на небеса, не витримуючи такого дикого трудового навантаження.

У японських фірмах навіть почали з’являтися спеціальні співробітники, чиє головне завдання – виганяти працівників з офісу після 20:00 або 21:00. До речі, такому виганяльнику платять аж 3000 доларів на місяць.

Раніше не вдавалися до таких заходів, тому всі підлеглі не могли піти з роботи раніше за начальника, який, як правило, працює допізна.

Водночас японці неймовірно мало відпочивають. Нормальна відпустка є лише у тих, хто працює на європейську компанію. В інших випадках кожен японець, який працює повний день, має право лише на 10 відгулів на рік. І то, якщо йому доводиться брати свій законний вихідний, то людина почувається дуже винною.

При цьому є один великий аспект: лікарняних у японців немає. Отже, коли хочеться відлежати вдома з недугою, доведеться брати ті самі відгули. Якщо оплачувані 10 днів закінчилися, бери власним коштом.

Начальство не дуже любить давати такі дні співробітникам, оскільки компанії потрібно буде звітувати, чому людина пропустила свій робочий день.

З цієї причини японці завжди дуже чекають на святкові дні. Хоч і тих не дуже багато. Загалом на релігійні свята припадає 5 днів у серпні, на новорічні – 5 днів, на травневі – тиждень. Звісно, ​​іноді бувають невеликі святкування по 3 дні. Але якщо вони випадають на вихідні, то переносити їх другого дня не будуть.

Мандрують і покидають межі країни лише багаті японці (у святкові дні, коли ціни на квитки надхмарні) або дуже здорові. На жаль, такий ритм життя для жителів Японії вже давно став нормою. Більшість із них просто не знає, що можна по-іншому. А коли японці бачать, як люди вміють відпочивати в інших країнах, щиро дивуються. Адже, виявляється, можна працювати, щоб жити, а чи не навпаки!

Ми тут живемо кілька місяців, працюємо, а ще вчимо наших друзів відпочивати. як це вміють люди в Україні.

Нам дуже хочеться додому. Але в Україні ми втратили все, і що там, що тут треба починати все спочатку…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.