fbpx
життєві історії
Наша мама завжди сподівалася, що зустріне старість біля доньки, але Таня протягом багатьох років приїжджала до рідної оселі дуже рідко. Тому поруч з мамою завжди була лише я. Сестра жила приспівуючи. Якоїсь миті я зрозуміла, що не бачила її близько 25 років. Сама уже не молода. І ось Таніна родина втрачає на Харківщині усе. Примчала, та така ріднесенька! У мене було 3 корови, трактор, пристойний автомобіль. За роки шлюбу з’явилося троє чудових дітей

Моя молодша сестра Тетяна вийшла заміж 20 років тому. Тоді вона одразу переїхала жити до іншого міста.

Наша мама завжди сподівалася, що зустріне старість біля доньки, але таня протягом багатьох років приїжджала до рідної оселі дуже рідко. Тому поруч з мамою завжди була лише я.

Життя у Тетяни склалося непогано. Чоловік мав власний бізнес, машину, а незабаром з’явився свій будинок. Сестра жила приспівуючи. Якоїсь миті я зрозуміла, що не бачила її близько 25 років. Сама уже не молода, своїх справ купа. Та й вона не поспішала приїжджати.

За цей час наші батьки полинули на небеса, залишивши нам невелику земельну спадщину. У приватному секторі залишився будинок. Сам собою він був досить поганий, без ремонту не обійтися. Поки сестри не було, я з чоловіком майже повністю перебудувала його, звели гараж та відремонтували весь двір.

У фінансовому плані у моєї родини все було гаразд. Звичайно, не так добре, як у Тані, але все ж таки. У мене було 3 корови, трактор, пристойний автомобіль. За роки шлюбу з’явилося троє чудових дітей. І все в нас було чудово, поки одного разу в наші двері не постукала сестра.

А все тому, що почалося вторгнення рф в Україну, і Тетяна з родиною, які жили на Харківщині, втратили житло.

Спочатку вона зателефонувала, щоб привітати мене з днем ​​народження. Я, зізнаюся, здивувалася: це на неї не схоже взагалі. А потім сестра приголомшила мене новиною, що їде до нас у гості.

Я одразу зрозуміла, що тут щось не так. Таня навіть до мами не приїжджала, щоб провести її в останню путь.

А тут дивись, яка щедрість!

Отже, скоро Таня приїхала, і ми зустріли її по-доброму. Але сестра почала розповідати, що її життя не склалося. Чоловік знайшов собі когось молодшого, а її квартира, що він їй залишив, тепер зруйнована.

Ось тепер вона і згадала, що є батьківський будинок, до якого вона не навідувалася 25 років. Каже, мовляв, теж тепер житиме тут.

Ми з чоловіком випали в осад. Її не було стільки років, і, звісно, ​​вона не оплачувала жодних комунальних послуг та ремонту. Все робили ми самотужки.

Я хотіла вирішити питання логічним шляхом. Запропонувала їй грошей як відступні, щоб вона могла орендувати собі житло на перший час. Але Таня відмовилася. Каже, мовляв, за такі гроші вона точно квартиру не придбає. Хоче жити тут.

Звичайно, тепер тут можна жити. Все новеньке та охайне, місця вистачає, бо діти наші виросли, тільки менша дочка ще з нами.

Але ж Таня матері жодної копійки не передала за всі ці роки! Ну як можна бути такою? Чоловік наполягає, щоб питання вирішувалося у суді. Але я не хочу позиватися до рідної сестри. Якось не по-людськи це.

Я все ще готова виплатити Тетяні компенсацію, але вона налаштована перебиратися до нас і крапка. Жити з нею я не бажаю, ми майже чужі люди.

І що мені робити? Як правильно вчинити в цій ситуації? Чесно, мене просто охопив якийсь розпач.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.